2.3 Договори при здійсненні спортивної діяльності

В даний час система управління фізичною культурою і спортом в Україні не є оптимальною. Нормативна правова база у сфері фізичної культури і спорту не дозволяє здійснити в повному об'ємі конституційне право кожного громадянина України на заняття фізичною культурою і спортом, забезпечити повноцінне становлення і розвиток професійного спорту [17, с. 34].

Відповідно до закону, контракт про спортивну діяльність є угодою у письмовій формі між спортсменом, спортсменом-професіоналом (тренером, фахівцем) і керівником фізкультурно-спортивної організації, у тому числі професійного спортивного клубу і команди, підлягає обліку по відповідному вигляду спорту. Контракт повинен містити обов'язки спортсмена, його права на соціальне і медичне страхування, умови висновку і розірвання [18, с. 76].

Контракт може містити і інші умови і зобов'язання. Фізкультурно-спортивна організація забезпечує спортсменові умови для підготовки до спортивних змагань і участі в них, своєчасну виплату заробітної плати, виконує інші зобов'язання передбачені контрактом.

Аналіз багаточисельних наукових статей, публіцистики, звітів, різних досліджень в багатьох розвинених країнах в області спорту на початку XXI ст показує, що основна спрямованість в діяльності спортивних організацій в перші двадцять років століття буде пов'язана з відношенням держави до спорту, особливо до спорту вищих досягнень і до спорту для всіх, з тими демографічними змінами у складі населення, які відбуваються в різних країнах і в Україні, із залученням держави у різні нормативно-правові акти і договори. Особливо перспективним є останній напрям [19, с. 23].

Становлення ринкових стосунків спричиняє за собою розширення можливостей договірного регулювання стосунків. Система трудових стосунків, що діє, не відповідає вимогам сьогоднішньої дійсності. Практика укладення договорів, що склалася на сьогоднішній день, свідчить про те, що поняття спортивного договору далеке не тотожно поняттю трудового договору [20, с. 201].

Цивільно-правовий договір в спорті, на наш погляд, не лише ефективніший, ніж трудовий контракт, але і дозволяє вирішувати проблеми, які виявилися не під силу трудовому праву, оскільки він дозволить значно підвищити винагороду спортсмена; чітко визначити круг його обов'язків; розширити круг обов'язків організації, у тому числі по створенню спеціальних умов. В той же час в договір можна включити умови, що збільшують об'єм відповідальності спортсмена: штрафи за невиконання обов'язків за договором, додаткові підстави для розірвання договору [21, с. 174].

Основною специфічною ознакою спортивного договору є його індивідуальний характер. При укладенні спортивного договору сторони прагнуть до повнішої регламентації взаємних прав і обов'язків [22, с. 68].

Цивільно-правовий договір в спорті, на мій погляд, не лише ефективніший, ніж трудовий контракт, але і дозволяє вирішувати проблеми, які виявилися не під силу трудовому праву, оскільки він дозволить значно підвищити винагороду спортсмена; чітко визначити круг його обов'язків; розширити круг обов'язків організації, у тому числі по створенню спеціальних умов [23, с. 20].

В той же час в договір можна включити умови, що збільшують об'єм відповідальності спортсмена: штрафи за невиконання обов'язків за договором, додаткові підстави для розірвання договору [24, с. 37].

Таким чином, основною специфічною ознакою спортивного договору є його індивідуальний характер. При укладенні спортивного договору сторони прагнуть до повнішої регламентації взаємних прав і обов'язків.