8.Напрям-теія-стиль-метод:проблема термінологічних визначень.

Течія — це група письменників, об'єднаних ідейно-естетичними поглядами та художньо стильовими особливостями. Це історико-типологічне утворення, що охоплює як змістовний, так і формальний рівні мистецтва, які між собою взаємопов'язані. За словами Ю. Коваліва — "динамічна єдність концептуальних ідейно-естетичних, світоглядних, передусім стильових принципів, що охоплює творчість багатьох письменників, сформована на певній стадії літературного процесу".

Художній метод (грец. methodos — шлях дослідження, спосіб викладу) — одна з наймолодших категорій у літературознавстві. Вона з'явилася у 20-30-х роках XX ст. Цей термін використовували російські символісти В. Брюсов, А. Бєлий. О. Соколов вважає, що метол зародився разом з мистецтвом. Питанням методу цікавився ще Арістотель. Він називав три типи мімезису:

1) наслідувати дійсність такою, якою вона є;2) такою, як про неї думають чи говорять;3) якою повинна бути.

Арістотель веде мову про різні методи творчості, але термін "метод" не вживає. Р. Декарт у філософському трактаті "Роздуми про метод" (1637 р.) виклав основні принципи раціоналізму: вимога строгої систематизації знань, вироблення канонів і правил, які регулюють пізнавальну діяльність людей.Провідні вчені сходяться на думці, що художній метод — це загальні принципи відображення дійсності. "Немає твору мистецтва без художнього методу, як немає наукового дослідження без наукового методу". У теоретичних поглядах на художній метод бракує чіткості. Метол ототожнюють з напрямом, течією, стилем.

Літературний напрям — не конкретно-історичне втілення художнього методу. Напрям об'єднує митців на основі методу і подібних стильових особливостей. Автори "Літературознавчого словника-довідника" називають такі чинники літературного напряму:1. Світоглядний... фундамент, який породжує певну концепцію дійсності, певний спосіб її пізнання, розуміння суспільно-історичних закономірностей, місця людини у суспільстві та Всесвіті. Сюди ж відносяться ідейні переконання, спрямовані па зміну наявних суспільних відносин, суспільні та моральні ідеали, згідно з якими оцінюється сучасність, а також погляди на роль і значення літературної творчості в житті суспільства, історичної епохи, людської культури в цілому.2. Поетика як система більш-менш нормативних правил... Власне поетика зосереджує в собі всі специфічні художні особливості літературного напряму (на рівні стилю, композиції і т. ін.), визначає його літературну суть.3. Спільність мотивів, тем, ідей, образів, сюжетних схем, що переважають у певному літературному напрямі...4. Сукупність художніх засобів, регульованих поетикою літературного напряму. Це певні стильові, композиційні особливості, певні жанрові форми, що переважають у даному літературному напрямі, є характерними для творчості його представників".Зміна напрямів виражає закономірності літературного процесу. Творчість багатьох письменників виходить за межі напрямів. В. Гюго починав свою творчість як класицист, а згодом перейшов на позиції романтизму. О. Пушкін, Т. Шевченко були і романтиками, і реалістами. Літературні напрями мають національні особливості.

Проблема термінологічних визначень належить до особливо важливих як в теорії лінгвістики, так і для практики у сфері досліджень. Відхилення від загальноприйнятих норм функціонування термінологічних визначень може бути причиною непорозумінь на тлі сприйняття текстуальних проблем, призводити до подвійного трактування одних і тих же питань. Вимога чіткого визначення термінологічних понять та диференціованого погляду на їх синоніми є потребою часу, оскільки наш час характеризується великим напливом у науку нової творчої генерації - необізнаної часто з певними загальними нормами термінологічного трактування. Семантичні помилки можуть виникати навіть при багатозначності понять одного терміна, навіть в цих випадках, коли ми одне і те ж слоао або вислів використовуємо у двох різних значеннях.