2. Розкажіть про вплив української культури на розвиток творчості Миколи Гоголя як українського і російського письменника

Микола Гоголь народився та виріс в Україні. Дитинство його минуло у мальовничих місцях, овіяних козацьким минулим, давньої історією, народними легендами. Змалку Микола бачив колоритних людей з народу навколо себе: козаків, чумаків, торговців на базарі, хитрих циган-«лошадників», заможних та бідних селян, гострих на язик дівчат та веселих завзятих парубків. Також він слухав народні перекази, в тому числі і страшні: про відьом, про русалок-водяниць, про квітку папороті, що цвіте на Івана Купала тощо.

Пізніше у російськомовному збірнику оповідань «Вечори на хуторі близ Диканьки» Гоголь відтворив все це. Він створив образ степової України – щедрої землі життєрадісних людей, землі, що овіяна казковими легендами, подекуди смішними, як у «Сорочинському ярмарку», подекуди таємничими або моторошними, як у «Вечорі проти Івана Купала». Свої твори про життя простих українців Гоголь збагатив українськими висловами та виразами. Без цього був би втрачений неповторний український колорит. Яскравий гумор Гоголя також народний, гострий та влучний.

Також Гоголь жив у Полтаві та вчився у Ніжинській гімназії вищих наук. Ці міста зберігали історію українського козацтва, яку у художній формі Гоголь потім відобразив у романі «Тарас Бульба». Дуже ретельно в цій книзі описав Гоголь козацький побут та звичаї як удома, так і на війні. А миргородському циклі повістей Гоголь детально зобразив побут та типову поведінку вже іншої верстви українського населення – сонних поміщиків-обивателів, чиновників-«буквоїдів», студентів-гуляк. («Старосвітські поміщики», «Вій», «Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем»).

На творчість Миколи Гоголя дуже вплинула Україна, її фольклор, колорит, суспільні типи. Але, водночас, пишучи російською мовою про Україну, Гоголь сам вперше викликав інтерес до української культури в Росії та інших країнах, адже його твори перекладалися іноземними мовами. Він зчинив великий вплив на розвиток української літератури, на основі творів Гоголя було створено кілька класичних опер, наприклад, «Ніч перед Різдвом» композитора М. Римського-Корсакова.

Відповіді на білет № 24 дпа-2013 9 клас «Світова література»

1. Назвіть вічні образи у світовій літературі (на прикладі вивчених творів). Охарактеризуйте один на вибір.

Образи, які звуться «вічними» у літературі, представляють собою такі образи, які стали втіленням певних загальнолюдських рис, стали називними для певного типу людей, явищ. Наприклад, Дон Кіхот став втіленням безкорисливої любові до справедливості, Обломов – символом лінощів, а Плюшкін – уособленням скупості, скнарості. «Вічні образи» - велике надбання людської культури, класичної літератури.

Образ Прометея, створений в трагедії давньогрецького драматурга Есхіла «Прометей закутий», також є «вічним» для світової художньої культури. Він – втілення героїчної самопожертви заради інших, героїчного, безкорисливого служіння людям. Також образ Прометея є втіленням залізної волі, міцного духу, нескореності. Титан Прометей таким чином став символом одвічних прагнень та ідеалів людства. Він – сильний герой, який робить свідомий вибір – бути альтруїстом, допомагати іншим, та йде своїм шляхом до кінця. Вказані риси характеру Прометея є змістом поняття «Прометеїзм», яке виникло від імені титана.

Образ Прометея надихає людей бути мужніми, незламними, с честю та гідністю переносити труднощі та тортури, не піддаватися на спроби супротивників улестити, підкупити або залякати. Образ Прометея вчить цілеспрямовано діяти на благо інших людей, усього людства.

Вічний образ Прометея здавна надихає письменників, поетів, художників та інших митців. До образу Прометея у своїй творчості звертались Гете та Байрон, а з українських митців - Тарас Шевченко в поемі «Кавказ», Максим Рильский та Андрій Малишко в своїх поезіях. А Леся Українка присвятила Прометеєві такі рядки:

«Ти, Прометею, спадок нам покинув,

Великий, незабутній. Тая іскра,

Що ти здобув для нас від заздрих Олімпійців,

Я чую пал її в своїй душі…»