2. Розкрийте своєрідність ренесансного сприйняття кохання в сонетах Вільяма Шекспіра (на прикладі вивчених творів). Прочитайте вірш напам’ять (за вибором учня).

Епоха Ренесансу позначена поверненням у мистецтво оспівування земного кохання, після кількох століть панування в культурі Європи лише божественного та небесного. Основний постулат Ренесансу – кожна людина має право на щастя, має право насолоджуватися земним життя, тілесним коханням.

Образ коханої в сонетах Шекспіра – це звичайна жінка, зовсім не ангельської зовнішності. «І голосу її рівнять не треба /До музики, милішої мені, /Не знаю про ходу богинь із неба, а кроки милої — цілком земні». Але вона для поета найкраща, вона викликає в нього почуття палкі та пристрасні. Право на щастя, право кохати і бути коханими мають звичайні люди, а не тількі обрані – ця думка цілком відповідає Ренесансу.

Шекспір описує в сонетах цілком земне кохання, з мріями продовжити себе в дітях, з ревнощами, з образами за зради, зі стражданнями від довгої розлуки, з насолодою від близкісті з коханою людиною. Навіть у скрутні для кохання хвилини, воно лишається для поета світлим. Кохання Шекспіра – це шлях до щастя та гармонії у житті, причому у земному житті, адже через кохання продовжується рід людський, повторюється краса.

Сонет 25 Шекспіра українською мовою

Нехай комусь від щедрої планети —

Високі титули, гучна хвала.

Таких дарів не дістають поети, —

Мені зоря любов твою дала.

Цвіте, мов соняшник, в красі великій

Улюбленець могутнього царя.

Та куца ласка царського двора —

Щез фаворит невдячного владики.

Військовий вождь, по тисячній звитязі

Лиш раз один розбитий у бою,

В неласку падає, живе в зневазі,

І владу, й честь утративши свою.

Мені ж від зір найбільша честь припала:

Твоя любов, велика і тривала.

Відповіді на білет № 20 дпа-2013 9 клас «Світова література»

1. Визначте і прокоментуйте головні морально-філософські мотиви трагедії Вільяма Шекспіра "Гамлет".

У трагедії Шекспіра «Гамлет» зображений новий на той час тип героя – герой-гуманіст. Протягом твору Гамлет намагається вирішити складні морально-етичні проблеми, дійти істини. Він робить свої вчинки на основі філософських міркувань.

Одним з головних морально-філософських питань, які хвилюють Гамлета, є питання помсти. Помститися вбивцеві свого батька, покарати зло, і тим самим продовжити ланцюг злодіянь? Чи змиритися, знести та простити? Чи варто оборонятися під ударами долі? Наприкінці твору Гамлет доходить висновку, що безкінечно терпіти зло неможливо. Але на це вічне питання людство дотепер не має ясної відповіді.

Мотиви таїни життя та загадки смерті також хвилюють Гамлета? «Бути чи не бути?» - це знамените питання він задає собі у монолозі. Що таке життя, і що чекає людей поза ним? Сон? Чи щось інше? Як це так, що один удар кинджалу може навіки зтерти цілий світ людини з її почуттями, переживаннями? Чи це неможливо? Біля могили шута Йоріка Гамлет розмірковує над тим, куда дівається земна слава: пиха придворних, метушня службовців, військова доблесть полководців, краса світських дам.

Ще один морально-філософський мотив твору – роздуми про вірність та відданість. Гамлет роздумує про свою відданість батькові. Його до глибини душі вражає швидке весілля своєї матері з братом покійного чоловіка, «ще почервоніння не спало на віках від сльоз, ще цілі чоботи, в яких вона супроводжувала гроб батька»: «О, жінки, вам ім'я - віроломство!» Гамлет розмірковує над тим, наскільки ж люди у суспільстві «нікчемні, плоскі і тупі» в своїх прагненнях до грубої користі.