2. Визначте своєрідність зображення теми кохання в "Книзі пісень" Франческо Петрарки. Прочитайте напам’ять сонет (за вибором учня).

«Книга пісень» або «Канцоньєре» Франческо Петрарки – це шедевр ліричної поезії, присвяченої великому коханню поета, коханню до Лаури. В книзі більше як 350 віршів, серед яких 317 сонетів «На життя і смерть Мадонни Лаури».

У своїй любовній ліриці поет милується коханою, її ангельскою зовнішністю, небесною чистотою: «...погляд ніжний, чарівний вид; постать горда...» Лаура для поета – ідеал, вона недоступна та величава. Її душа «мов зоря яскрава, висока й гідна владарського права». Кохання Франческо палке і водночас чисте, сповнене глибокої пошани. Дотепер почуття Франческо Петрарки до Лаури залишаються для людей еталоном шляхетних почуттів.

Реальна Лаура, яку кохав Франческо Петрарка, була заміжньою жінкою, і поет міг лише іноді бачити її в церкви чи на вулиці. Проте поет впевнений, що саме кохання до неї – накраще, найрадісніше, що він переживає в своєму житті. Образ Лаури осяяв для нього небо, дав життю сенс:

Я вами дихаю, для вас палаю,

Я народивсь для вашого єства,

Без вас мені нема й не треба раю...

Лаура померла у розквіті літ. Відтак, у ліриці поета оселився глибокий сум: «Журбою стали довгі дні мої». Проте, неначе наяву, внутрішнім зором поет бачить Лауру, і її краса не блідне з роками: «Ти дивишся на мене з темноти...».Лаура пішла до іншого світу, але кохання поета безсмертне. Кохання Франческо до Лаури перемагає смерть у віках.

Сонет 61 з "Книги пісень" ф. Петрарки

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі,

Де спостеріг я ті сяйливі очі,

Що зав'язали світ мені навік!

Благословен вогонь, що серце пік,

Солодкий біль спечаленої ночі

І лук Амура, що в безоболоччі

Пускав у мене стріл ясний потік!

Благословенні будьте, серця рани

І вимовлене пошепки ім'я

Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в'яне,—

Й ти, неподільна радосте моя!

Відповіді на білет № 19 дпа-2013 9 клас «Світова література»

1. Розкрийте романтичні й реалістичні тенденції в літературі першої третини XIX ст. (на прикладі вивчених творів).

Перша третина XIX ст. в європейській літературі характеризується стримким розвитком нових літературних явищ. На початок століття припадає розквіт в Європі такого літературного напряму, як романтизм.

Центральним об`єктом у романтичних творах стала людина, її особистість, самоцінність, індивідуальність. Романтики, на відміну від просвітників, проголосили культ не розуму, а почуттів людини, культ пристрастей, уяви и фантазії. Героями романтичних творів стали люди, здатні на сильні, бурхливі почуття (лірика Байрона). Також романтики проголосили культ природи і всього природного в людині. Звідти в їхніх творах розгорнуті описи картин природи, які часто співзвучні з настроєм героя (буря, похмура погода, сонячна лісова галявина тощо). Прикладом можуть слугувати романтичні поеми та вірші Михайла Лєрмонтова.

Світ в уяві романтиків розколюється на два: один уявний, світ ідеалу, світ подвигів та високих прагнень, а другий – реальний, буденний. Героїв-романтиків не влаштовує світ реальності, вони страждають від протиріччя, від невідповідності реальності ідеалам. Такі два світи, у символічній казковій формі, світ очима ентузіастів, та світ очима філістерів, показані у творі Гофмана «Крихітка Цахес на прізвисько Циннобер».

Романтизм активізує інтерес до національних культур європейських народів. Романтики по всій Європі, не виключая України, збирають фольклор, займаються літературною обробкою народних легенд, вдосконалюють національні літературні мови.

Але ще до 1830-го року в Європі голосно заявляє про себе новий літературний напрям – реалізм. Його представники, що самі вийшли з кола романтиків, не вдовольняються вже спогляданням несправедливого світу реальності. Вони прагнуть впливати на нього. Людина розглядається вже не як відчужена індивідуальність, а як особа соціальна, і протиріччя в її внутрішньому світі зумовлені, на погляд митців, перш за все, проблемами та протиріччями в суспільстві.

Романтичний поділ на два світи зникає, і письменники зосереджують свій художній інтерес на реальності в усіх її аспектах. Реалісти прагнуть вивести типові характери людей в типових обставинах. Прикладом може слугувати соціально-психологічний роман у віршах «Євгеній Онєгін» Пушкіна, де автор описав типове життя різних верств населення Росіі початку 19-го століття.