Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Світова література.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
106.67 Кб
Скачать

2. Дайте характеристику образу Печоріна в романі Михайла Лермонтова "Герой нашого часу".

Образ «героя нашого часу», Григорія Печоріна – це образ «зайвої» людини в суспільстві. Зовні Печорін – здоровий, фізично розвинутий, привабливий чоловік, офіцер, до того ж гострого розуму та добре освічений. Це сильна особистість: активна, цілеспрямована, палка, хоробра та відважна. Печорін вольова натура, у внутрішньому світі якої постійно відбувається робота, розвиток. І все одно сам Михайло Лєрмонтов у передмові до роману назвав Печоріна настількі дурною людиною, що в існування такої важко повірити: «Герой нашого часу, панове, точно, портрет, але не однієї людини: це портрет, складений з вад всього нашого покоління, в повному їх розвитку».

Основною вадою характеру Печоріна є постійне почуття ним нудьги. За це він не цінує життя, ані свого, ані чужого. Герой у постійних пошуках нових вражень, які б розвіяли його нудьгу, знайшли йому місце в світі. Він знаходить їх, але ненадовго, і знову прагне «випробувати долю». Він випробовує її на війні, шукає притулку у коханні горянки Бели, «лоскоче нерви» на дуелі, вистежує контрабандистів.

Мимохідь, у пошуках гострих відчуттів, Печорін розбиває людські серця і долі. Страждають закохані в нього жінки, гине Грушницкий, зруйнована родина Бели, гине вона сама.

Лєрмонтов у передмові до роману назвав Печоріна хворим. Він мав на увазі не буквальну фізичну міць, а душу героя. Печорін не знаходить застосування своїм здібностям, сила його духу нікому не потрібна. Він не знає, що такого насправді героїчного, цінного, корисного він міг би зробити. Навпаки, його бунтівна, неспокійна натура несе людям самі нещастя. Ця думка по ходу дії роману утверджується й у розумі самого героя.

Відповіді на білет № 18 дпа-2013 9 клас «Світова література»

1. Охарактеризуйте Просвітництво як ідейний рух і літературну епоху (головні ідеї, найвідоміші представники).

Просвітництвом в Європі називається ідейна течія освіченої частини населення Європи у другій половині XVII — XVIII ст. Головними ідеями Просвітництва були:

- ідея гуманізму, природного права кожної людини на визнання цінності її особистості, на щастя, незалежно від її походження, народності, раси.

- осуд соціальної нерівності людей, експлуатації людини людиною. Антифеодальні настрої.

- ідея перебудування суспільства на засадах розуму та науки. Розум для просвітників – це активне знаряддя перетворення, а не пасивне вмістилище ідеально правильних знань, даних Богом, як розглядали його класицисти.

- критика церкви, религійних заборон та забобонів, критичний перегляд загальноприйнятих духовних та інтелектуальних цінностей.

- засудження політичної тиранії.

- ідея освіченого абсолютизму – правителі країн мають дбати про розвиток науки та освіти серед населення («союз королів і філосософів»)

Просвітництво в літературі зробило безцінний вклад у розвиток такого жанру, як роман. Жанри європейського філософського роману та драми започатковані саме просвітниками. У центрі літературних творів, написаних просвітниками – образ інтелектуального героя, часто діяча мистецтва чи науки, який прагне реформувати світ або бореться за гідне місце в житті. Твори просвітників наповнені пропагандою книгочитання та освіти. Герої висловлюють авторські ідеї кращого устрію суспільства. Автори часто приводять об'ємні розмірковування своїх персонажів, їхнє листування з приводу проблем економіки, естетики, релігії та церкви, політики, педагогіки та ін.

Видатні представники Просвітництва в літературі: Вольтер, Шарль Луи де Монтеск'є, Дені Дідро, Жан-Жак Руссо, Олівер Голдсміт, Михайло Ломоносов. Просвітництво в Україні представляли випускники Києво-Могилянської академії. Видатний український просвітник – це Григорій Сковорода.

До культурних надбань доби Просвітництва слід віднести стримке розповсюдження газет, початок видання журналів та енциклопедій, а також поява громадських клубів, де проходили дебати з важливих суспільних питань. Це академії, наукові товариства, масонські ложі, гуртки, світські і мистецькі салони та кав'ярні.