Відповіді на білет № 13 дпа-2013 9 клас «Світова література»

1. Розкрийте духовний і моральний сенс подорожі героя в потойбічний світ у "Божественній комедії" Данте.

У славетній «Божественній комедії» поет Данте змалював подорож самого себе у потойбічному світі. Твір базується на християнській міфології, на вченні про рай та ад, але воно художньо переосмислене. Герой опиняється у різних фантастичних місцях: пеклі, яке нараховує дев`ять кіл, чистилищі, раю. Данте бачить дивовижні дива, зустрічається з ангелами, з праведниками, з душами грішників, з Господом, з Люцифером та його прислужниками, з героями античних міфів. Провідниками йому служать душа його коханої Беатріче, що стала ангелом, а в пеклі поета водить душа античного поета Вергілія.

Моральний сенс подорожі Данте в тому, що він бачить: те, куди потрапляють душі після смерті визначається їхніми земними вчинками, земним життям. Праведники потрапляють до Раю, якнайближче до Бога, до «світу вічності». Грішники – в ад, проте ані Бог, ані диявол не вирішують, куди саме відправити людину. Грішники самі закинули себе в ад. Душі ж, які прагнуть очищення та мають надію на нове життя, знаходяться у чистилищі. Твір Данте – це суд над людськими пороками, але суд вищої гармонії, справедливий, суд, що дає надію кожному. Цими картинами Данте закликав людей жити правильніше, більшу увагу приділяти своєму земному життю, його моральності та духовності.

Духовний сенс подорожі Данте – це подорож людини на шляху пізнання добра та зла, пошук сенсу життя, духовних орієнтирів для того, щоб жити правильно. Вся подорож здійснюється в душі поета та відкриває йому істини світоустрію. В фіналі герой підноситься до пізнання, що світ врятує любов. Божественна любов, яка має оселитися в душі кожної земної людини та направляти її в земному житті. Алегорічним символом цієї всепрощаючої любові, чистоти та радості в творі є Беатріче.

2. Зазначте основні особливості любовної лірики Олександра Пушкіна (на прикладі вивчених творів). Прочитайте вірш напам’ять (за вибором учня).

Олександр Пушкін знаменитий своєю лірикою, присвяченою жінці, коханню: «Я помню чудное мгновенье», "На холмах Грузии...", «Я вас любил. Любовь еще, быть может..."Все в жертву памяти твоей", "Что в имени тебе моем", "Мадонна". На відміну від своїх сучасників, поетів-романтиків, які розглядали кохання як пристрастне почуття, що супроводжується муками та стражданнями, Олександр Пушкін розумів кохання зовсім інакше.

Кохання Пушкіна – це світле, радісне почуття, в якому немає егоїзма. Навіть, коли кохання закінчується розлукою, коли воно не є взаємним, це ажніяк не затьмарює його радості. Кохати – це так само природньо, як дихати повітрям. Кохання розпалює вогонь у серці, примушує жити на повні сили, палати, відчувати гостроту та насолоду кожної миті життя. Поет пише про любовні почуття дуже просто та піднесено водночас.

Образ жінки в ліриці Пушкіна – прекрасний та чистий. Кохана може бути легковажна, може бути холодна. Проте її поява в житті закоханого – це все одно божественний дарунок долі. Нехай навіть кохана проходить повз поета та зникає з його життя – поет ні в чому її не винить. Він дякує жінці за те, що вона розбудила в його душі таке прекрасне почуття та бажає їй щастя, нехай і з іншим. Печаль його нерозділеного кохання, хоч глибока, але світла. Вона природня, як природні ревнощі, і поет знає – всі ці почуття з часом минуть.

Кохання минає, але у цьому немає трагедії, вважає Олександр Пушкін. Воно знов виникне, розквітне, неначе квіти кожної весни. «А сердце вновь горит и любит – оттого, что не любить оно не может».

***

Я вас любил: любовь еще, быть может,

В душе моей угасла не совсем;

Но пусть она вас больше не тревожит;

Я не хочу печалить вас ничем.

Я вас любил безмолвно, безнадежно,

То робостью, то ревностью томим;

Я вас любил так искренно, так нежно,

Как дай вам бог любимой быть другим.