Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
нові відповіді.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
160.03 Кб
Скачать
  1. Лейкоцитоз, принципи класифікації. Причини та механізми розвитку реактивного та перерозподільного лейкоцитозу.

Лейкоцитоз – збільшення загальної кількості лейкоцитів у крові понад 9 Г)л.

За механізмом виникнення розрізняють лейкоцитоз абсолютний і відносний.

Абсолютний лейкоцитоз-підвищення абсолютної кількості лейкоцитів у крові внаслідок посиленого лейкопоезу реактивного чи пухлинного характеру або збільшеного надходження лейкоцитів з кістковомозкового депо в кровоносні судини.

Відносний лейкоцитоз-збільшення кількості лейкоцитів у крові внаслідок переходу лейкоцитів з пристінкового пулу в циркулюючий(перерозподільний) або в разі зменшення об’єму плазми та згущення крові (гемо концентраційний лейкоцитоз).

Реактивний лейкоцитоз, виникає як реакція червоного кісткового мозку на патогенні впливи (інфекційні захворювання, запалення, дію низьких доз токсичних речовин). В основі розвитку реактивного лейкоцитозу лежать 2-а механізми: I) Посилення проліферації і дозрівання лейкоцитів у червоному кістковому мозку, як прояв активації в організмі лейкопоетинів і пригнічення вмісту інгібіторів лейкопоезу. Серед лейкопоетинів найбільш вивченим є колонієстимулючий фактор, який секретується активованими макрофагами. Серед інгібіторів лейкопоезу: кейлони, лактоферин. 2) Збільшення переходу резервних лейкоцитів з червоного кісткового мозку в кров, чому сприяють інтерлейкін-1 і бактеріальні ендотоксини, які підвищують проникність стінки кровоносних судин червоного кісткового мозку.

Перерозподільний лейкоцитоз виникає в результаті переходу лейкоцитів із пристінкового пула в циркулюючий. Його особливостями є: а) короткочасний характер (кількість лейкоцитів швидко повертається до норми після закінчення дії причини); б) збереження нормального кількісного співвідношення різних видів лейкоцитів (лейкоцитарна формула не міняється); в) відсутність дегенеративних змін лейкоцитів. Більшість форм фізіологічного лейкоцитозу за механізмами свого розвитку є перерозподільними. Виникає в наслідок стресу, переохолодження, перегрівання.

  1. Нейтрофільний, еозинофільний, базофільний, лімфоцитарний і моноцитарний лейкоцитоз (при яких патологічних процесах та захворюваннях виникає кожен з цих видів)

Нейтрофільоз. Інфекційні агенти (стрепто-, стафілококи, гриби), продукти розпаду тканин (інфаркт міокарду, гострий гемоліз, злояк пухлини), токсичні метаболіти (уремія, печінкова кома), фізичні (холод, тепло), психічні (страх) ф-ри; високий характерний для хронічного мієлолейкозу.

Еозинофілія. Імунна патологія (бронх астма, автоімунні хвороби), паразитичні інфекції (гельмінти, амеби, лямблії); при хворобі Леффлера (еозиноф інфільтрат легені, інфільтрати серця), пухлинах (хрон мієлолейкоз), у період видужання від бакт інфекції (скарлатина).

Базофілія. Анафілаксія, автоімунна патологія, колагенози, хрон мієлолейкоз, синдром Леффлера.

Лімфоцитоз. Віруси (інф мононуклеоз, гепатит, кір), бакт (збудники ТБ, сифілісу) та паразитичні інфекції, імунопатологія (автоімунні ендокринопатії, сироваткова хвороба), гриби; високий – хрон лімфо лейкоз, лімфоми.

Моноцитоз. Віруси (краснуха, кір, інф мононуклеоз), збудники ТБ, сифілісу, лепри, протозойних інфекцій (малярії, лейшманіоз), при дифузних хворобах СТ, автоімунних патологіях, гемобластозі.