4. Порушення травлення в порожнині рота. Етіологія, патогенез карієсу та пародонтозу. Причини, механізми та наслідки порушень слиновиділення

Порушення травлення в порожнині рота: 1)порушення моторної ф-ї (порушення жування внаслідок карієсу, пародонтиту, міохиту, невриту, бульбарного паралічу, ураж.суглобів, травми щелеп, ураж.язика тощо) 2)секреторної ф-ї (гіпо та гіперсалівація). Карієс зубів – це патологічний процес, що виявляється демінералізацією та прогресуючим руйнуванням тканин зуба з утворенням дефектів та порожнин. Етіологія: мікроорганізми (стрептокои, лактобакитерії), надмірне вживання вуглеводів які легко ферментуються бактеріями, недостатність в харчуванні вітам.гр.В Са Р мікроелементів, генетичний ф-р, пор.захисної ф-ї слини, гипокальци(фосфор)емічні стани. Патогенез: утв.зубної бляшки - скопичення м/о та продуктів їх метаболізму, в т.ч. карієсогенних ф-рів (органічні к-ти розчиняють оксиапатит емалі та дентину, р-ни-хелатори – пептиди та АК утв.комплекси з Са вивільнюючи його з оксиапатитів, протеолітичні ферменти). Також зниження захисту слини, багато вуглеводів – мікрофлора. Також роль фосфорно-кальцієвого обміну. Пародонтит – це дистрофічно- запально –аутоімунне ураження пародонта з руйнуванням зубодесняного сполучення та прогресуючою деструкцією альвеолярних відростків, що веде до випадіння зубів. Етіологія і патогенез: мікрофлора (ферменти та БАР –зубний наліт, камінь –порушення трофіки тканин зуба), аліментарні пор. (дефіцит віт.С,Р,Е), нейрогенні ф-ри (стрес, пор.нервової трофіки), ендокринні пор. (гіпогонадизм, гіпотиреоз, гіпоінсулінізм, гіперпаратиреоз) та аномалії прикусу (перевантаження). Гіперсалівація. (5-20л) Етіологія і патогенез: рефлекторний мех (збудж.рец-рів роту, стравоходу, шлунку, запальні процеси в роті, бормашина), збудж.центру слиновиділення (бульбарний параліч), подраз.вегетат.нервів (парасимп –багато рідкої, симп -мало густої слини), вплив М-холіноміметиків, вплив гумор.ф-рів (в основі паралітичної гіперсалівації, через добу після денервації слинних з-з – збільшується вплив АХ,гістаміну, але через 40 днів салівація зникає). Наслідки: гіперосмолярна гіпогідрія, нейтралізація шлункового соку. Гіпосалівація. Причини:центральне гальмування (страх, біль), М-холінолітики, запалення пухлини слинних з-з, закупорка проток каменями, зневоднення. Наслідки: порушення жування, ковтання, травматизація слизової і стоматит, мало лізоциму – мікрофлора, пор.трофіки зубів).

4. Порушення секреторної функцій шлунка. Патологічна шлункова секреція, види; причини та механізми розвитку. Роль нервових та гуморальних механізмів у порушенні секреції.

Типи патологічної шлункової секреції: 1)збудливий тип (збільшення секреції як на механічні так і на хімічні стимули), 2)астенічний (збільшення на механічні і зменшення на хімічні) 3)інертний (зменшення на механічні та наростання на хімічні) 4)гальмівний (зменшення як на механічні так і на хімічні стимули). Шлункова гіперсекреція. Збільшення к-сті ШС натще та після їжі, гіперацидітас та гіперхлоргідрія, збільшення травної ф-ї. Нейтралізація потребує більше часу, воротар закритий, затримка їжі в шлунку, а це веде до зменшення перистальтики кишок, закрепів (мало їжі поступає), відрижка та печія (бродіння гази), гіпертонус та гіперкінезія шлунку, а також сприяє утв.виразок шлунку і 12п.к. Шлункова гіпосекреція. Зменшення ШС натще та після їжі, гіпо/анацидітас, гіпо/ахлоргідрія, зменшення травної ф-ї аж до ахілії. Воротар постійно відкритий, їжа швидко надходить до 12п.к., залуження середовища, це гальмує с-з секретину і зменшується секреція підшлункової, поруш.порожнине травлення, неперетравлені форагменти подразнення –пронос. Також в шлунку розвив-ся мікрофлора –гниття та бродіння зб, відрижка та обкладений язик.