Класифікація банківських кредитів

Ознака класифікації	Види кредиту
1	2
За термінами надання	до запитання (онкольні); короткострокові; середньострокові; довгострокові.
За видом валюти	в національній валюті; в іноземній валюті.
За методом надання	Одноразові; перманентні (кредитна лінія); гарантовані; stand-by (траншами, з особливими умовами).
За рівнем забезпеченості	забезпечені; недостатньо забезпечені; бланкові (не забезпечені).
За ступенем ризику	безризикові; помірковані; з високим ризиком.
В залежності від якості (згідно з Положенням НБУ)	стандартні; під контролем; субстандартні; сумнівні; безнадійні.
За способом повернення тіла кредиту	рівномірними платежами (ануїтет); одноразовим платежем в кінці строку дії угоди; з особливими умовами; за вимогою кредитора; з регресом платежів; непропорційними частинами (кредитні лінії, овердрафти).
За характером відсоткової ставки	з фіксованою ставкою; з плаваючою ставкою.
За способом виплати відсотків	сплата по мірі використання кредиту; одночасно з отриманням кредиту (дисконтний); після закінчення строку дії угоди.

Продовження табл. 6.2

1	2
За суб’єктами кредитування	міжбанківські; суб’єктам господарювання; державним органам влади; споживчі.
За галузями кредитування	промислові; сільськогосподарські; торгові.
За об’єктами фінансування	кредити в поточну діяльність; фінансування капіталовкладень.
За цільовим призначенням	цільові (пов’язані з конкретною метою); нецільові.

Строкові позички надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. До строкових належить переважна більшість банківських кредитів.

Позички до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позичку на першу вимогу банку. Якщо ж банк не вимагає повер­нення, то позичка сплачується на розсуд клієнта.

Короткострокові кредити у вітчизняній банківській практиці є найпоширенішими. Вони надаються суб’єктам господарювання у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Короткострокові кредити відрізняються від середньо- і довгострокових не тільки терміном надання, а й об'єктами вкладення і джерелами повернення. За участю короткострокового кредиту формується, в основному, оборотний капітал суб’єктів господарювання.

Середньострокові кредити, як правило, надаються на придбання об­ладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкла­день. Вони поділяються на кредити зі строком від 1 до 2 років та кредити зі строком використання понад 2 роки.

Довгострокові кредити надаються для формування основних фондів, об'єктом кредитування виступають капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад три роки.

Простроченими вважаються позички, за якими закінчилися строки повернення, встановлені в кредитних угодах між банком і позичальником, а кошти банку не повернені. Такі позички враховуються на окремому рахунку, і за ними клієнт мусить сплачувати підвищену процентну плату.

Відстрочені, або пролонговані – це такі позички, за якими банком перенесені строки повернення на пізніший час. Для цього необхідне обґрунтоване клопотання позичальника. Пролонгація позички оформляється додатковою кредитною угодою і супрово­джується встановленням вищої процентної ставки.

Одноразові кредити – це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта.

Перманентні кредити надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. Позички надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення.

Гарантований кредит передбачає зобов’язання банку надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).

Розрізняють гарантовані позички двох видів:

• з попередньо обумовленою датою видачі;

• з видачею у міру виникнення в ній потреби.

Одноразовим платежем здійснюється повернення одноразових короткострокових позичок, які опосередковують поточну виробничу діяльність підприємця. Для банківської практики України це найпоширеніший спосіб розрахунків щодо боргів банкам.

Особливі умови повернення передбачаються при застосуванні окремих видів кредиту, зокрема, контокорентного, за овердрафтом, під заставу векселів тощо. Особливість полягає в тому, що повернення позички здійснюється за ініціативою не позичальника, що є загальною нормою, а банку шляхом зарахування поточних надходжень коштів безпосередньо на позичковий рахунок. На вимогу кредитора стягуються позички у тих випадках, коли клієнт порушує принципи кредитування, зокрема, цільовий характер, строковість або не виконує умови кредитної угоди щодо звітності та іншої обов'язкової інформації, що має надаватися банку.

Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. Забезпеченість – один з принципів банківського кредитування.

Незабезпечені (бланкові) кредити можуть надаватися при високому ступені довіри банку до позичальника. Їх розмір, як правило, обмежується власним капіталом банку. Найчастіше бланковий кредит надається інсайдерам банку, причому, його розмір обмежується певною часткою банківських акцій, що належать інсайдеру.

Кредити з високим ризиком надаються банками без забезпечення, а також клієнтам з нестійким фінансовим станом, які порушують строки повернення раніше отриманих позичок і сплати процентів за ними.

Кредити з фіксованою процентною ставкою, як правило, надаються на короткий термін та за умов стабільної економіки.

Плаваюча відсоткова ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди відсоткова ставка періодично переглядається і прив’язується, як правило, до облікової ставки центрального банку з урахуванням ситуації на кредитному ринку.

Дисконтний кредит передбачує утримання процента (дисконту) одночасно з видачею позички (наприклад, до такого кредиту відносять обліковий кредит, який надається шляхом купівлі банком переказних векселів у клієнтів-векселедержателів; інколи – при споживчому кредитуванні).

В останні часи економічний розвиток суб’єктів господарювання та країн в цілому багато в чому пов’язується з можливостями та перспективами кредитування. Не є винятком в цьому випадку й Україна, яка наразі, з одного боку, потребує додаткових кредитів для власного розвитку, а з іншого – має використовувати власний внутрішній потенціал.

На розвиток кредитування в Україні впливає цілий ряд ендогенних та екзогенних факторів, які доцільно аналізувати на різних рівнях їх виникнення з метою управління ними. (табл. 6.3).

Таблиця 6.3

Основні фактори розвитку кредитування в Україні

Фактори розвитку кредитування
На рівні внутрішнього середовища		На рівні зовнішнього середовища
На рівні банку	На рівні позичальників
1. Зниження відсоткових ставок за кредитами 2. Підвищення рівня капі­талізації банків 3. Збільшення ліквідності банку 4. Розробка ефективних програм оцінки кредито­спроможності позичаль­ника 5. Диверсифікація кредит­ного портфеля 6. Внутрішня зацікавле­ність	1. Наявність надій­ного позичальника 2. Наявність ліквідної застави 3. Оптимальний рі­вень рентабельності 4. Рівень платоспро­можності позичальника 5. Наявність гарантій повернення кредиту	1. Інфляційні процеси 3. Розвиненість ринку за­стави 4. Підвищення довіри на­селення до банківської сис­теми 5. Розвиток страхування неповернення кредитів 6. Зменшення ризиковано­сті будь-якої підприємниць­кої діяльно­сті та ін. 7. Активізація залучення коштів суб’єктів ринкових відносин