2. Роль держави у створенні грошей

З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій та роль держави у цьому механізмі (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Роль держави та ринку у створенні та регулюванні грошей

На перших порах	Ринок: виявляв потребу в грошах; висував певні вимоги до грошового товару; стихійно висував на цю роль один із найбільш ходових і здатних до її виконання товарів.	Втручання з боку держави було мінімальним
Закріплення ролі грошей за золотом	Держава: бере на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета); встановлює контроль за їх створенням (карбування, фіксація проби металу, вмісту металу в грошовій одиниці); впроваджує контроль за повноцінністю грошей (боротьба з фальшуванням монет).	Втручання держави помітно посилилось
Епоха паперових грошей	Держава: визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи масу грошей в обігу; надає паперовим грошам силу законного платіжного засобу та приймає їх до сплати; реалізує систему заходів щодо підтримання маси грошей на рівні потреб обігу за умови збереження сталості цін.	Значно посилилась роль держави та міждержавних утворень

Наведене вище не означає, що держава – творець грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі гроші – виключно продукт, створений державою. Держава відіграє у створенні грошей регулюючу роль, надаючи певному еквіваленту ту чи іншу форму.

Аргументами об'єктивності появи грошей є наступні:

1. саме ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з якою держава повинна рахуватися;

2. ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна обрати такий носій, який здатний найповніше задовольнити ці вимоги;

3. кількість грошей в обігу визначається об'єктивними закономірностями, які повинні враховуватися державою в її регулярних діях.

Отже, роль держави у створенні грошей – не визначальна, а коригувальна.

Іншими словами, не держава, а ринок створює гроші як економічне явище, хоча держава може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, впливати на форму та якісні властивості грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.

3. Гроші як загальний еквівалент, абсолютно ліквідний актив та гроші як капітал

Гроші – це загальний еквівалент для всіх інших товарів, тобто вони слугують засобом відображення вартості товарів. В той же час, еволюційна теорія доводить, що гроші – специфічний товар.

Суттєві риси специфічного товару – грошей:

1. Гроші не здатні прямо задовольняти будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано – через відчуження їх на купівлю звичайних товарів та послуг.

1. Маючи здатність обмінюватися на будь-які цінності, гроші перетворюються в абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність чи багатство.

Важливим показником, який характеризує відмінність грошей від інших активів, є їх ліквідність. Ліквідність є ступенем зрілості окремих функціональних форм грошей.

Грошам на відміну від інших товарів притаманна абсолютна ліквідність.

Ліквідність визначається як:

1. можливість використання певного активу в ролі засобу платежу;

2. здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінною.

Абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага. Одним з підходів до визначення сутності грошей та аналізу їх використання є портфельний підхід.

Сенс портфельного підходу при визначенні структури особистого багатства полягає в оцінці його окремих елементів з позицій ступеня їх ліквідності (рис. 1.1).

Портфельний підхід до суті грошей

Рис. 1.1. Формування портфелю активів

Людина в умовах ринкової економіки має можливість зберігати своє багатство у таких формах:

1. гроші;

2. цінні папери;

3. капітал у матеріально-фізичній формі (рухоме та нерухоме майно, антикваріат, коштовності тощо).

Ліквідність будь-якого виду майна (активу) безпосередньо пов’язана з витратами його обміну на інші види майна.

Майно, витрати обміну якого дорівнюють нулю, є абсолютно ліквідним.

Крім використання грошей у якості загального еквіваленту вони можуть забезпечувати зростання вартості в процесі свого руху та ефективного використання. У відповідності до цього слід розрізняти гроші як гроші та гроші як капітал.

Грошовий сектор економіки може бути представлений двома самостійними та органічно пов’язаними ланками (рис. 1.2).

Грошовий сектор
Грошова структура “гроші як гроші”					Специфічна структура “гроші як капітал”
Обслуговування товарного обігу Т – Г – Т			використання		Обіг капіталу Г – Т – Г' (Г = Г'- Г)
Забезпечення реалізації товарообмінних угод та платежів			відмінності		Одержання нової вартості, більшої за авансовану
Через функції міри вартості та засобу обігу			функції		Через функції засобу платежу і нагромадження

Рис. 1.2. Відмінність «грошей як грошей» від «грошей як капіталу»

Таким чином, гроші використовуються як капітал тоді, коли приносять додаткову вартість (тобто перетворюються в само зростаючу вартість). Таке самозростання може бути забезпечене в трьох основних напрямах:

Отже, створити додаткову вартість, використовуючи грошовий ресурс, можна у виробництві, торгівельних операціях та у сфері кредитування.

У кожному з цих випадків створюється додаткова вартість в процесі кругообігу і обов’язковим елементом є приріст додаткової суми грошей шляхом зростання первинно вкладеної суми. (Г = Г'- Г).

Але слід зрозуміти, що це одні й ті самі гроші одночасно виконують і функції грошей, і використовуються як капітал. Але в першому випадку вони обслуговують грошовий обіг, а у другому – сприяють створенню прибутку.