Небезпеки на транспорті

Необхідність транспорту в наш час не викликає жодного сумніву. Транспортні засоби мають великий позитивний вплив на економіку країни, створюють зручність і комфорт для людей. Розвиток транспорту, підвищення його ролі у житті людей супроводжується не тільки позитивним ефектом, а й негативними наслідками, зокрема, високим рівнем аварійності транспортних заходів та дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. Людина, що скористалася послугами транспортного засобу, знаходиться в зоні підвищеної небезпеки. Це зумовлюється можливістю ДТП, катастрофами та аваріями поїздів, літаків, морських та річкових транспортних засобів, травмами при посадці чи виході з транспортних засобів або під час їх руху.

Наявність в Україні розвиненої мережі транспортних комунікацій, перевезення ними у великій кількості потенційно небезпечних речовин, стан самих комунікацій і транспортних засобів часто стають загрозливими для населення, економіки та природного середовища. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 млн вантажів (у тому числі небезпечних) і понад 3,0 млрд пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько половини вантажних перевезень, на автомобільний — 26 %, річковий і морський — 14%, авіаційний — 10%. Зношення основних фондів залізничного транспорту є основною причиною аварій і катастроф. Особливу тривогу викликає критичний стан під'їзних залізничних колій, якими транспортуються СДОР, пожежо- та вибухонебезпечні

Етапи розвитку пожежі

Розрізняють три стадії розвитку пожежі:

1) загоряння (5-30 хв.) – це нестійка фаза горіння з відносно низь-кою температурою. Під час цієї стадії вогонь легко погасити. Своєчасну ліквідацію такого горіння, якщо воно не спричинило збитку, прийнято називати відверненою пожежею;

2) стійке горіння (пік горіння) - ця стадія характеризується підси-ленням процесів горіння (розкладу і випаровування горючих речовин), збільшенням площі і факела полум'я;

3) розвинена форма горіння - відзначається великою площею, ве-ликою температурою, руйнуванням конструкцій тощо.

При спалаху горючих газів горіння розвивається на стільки швид-ко, що стадії розвитку пожежі не розрізняються (швидкість вогню не менше 1 м/с).

Відповідно до ГОСТ 27221-87 “Пожарная техника. Классификация пожаров” встановлено 4 класи пожежі:

Клас А – горіння твердих речовин, переважно органічного похо-дження, яке супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

Клас В – горіння рідких або твердих речовин, які розтоплюються;

Клас С – горіння газоподібних речовин;

Клас D – горіння металів та їх сплавів.

Зони горіння, впливу, токсичності

Простір, в якому розвивається неконтрольований процес горіння ( пожежа), внаслідок якого заподіюється матеріальний збиток, шкоду життю та здоров'ю людей, інтересам суспільства і держави. Умовно поділяється на три зони:

• Зона активного горіння (вогнище пожежі);

• Зона теплового впливу;

• Зона задимлення.

Практично встановити кордону зон при пожежі не представляється можливим, так як відбувається їх безперервне зміна, і можна говорити лише про умовне їх розташуванні.

Зоною активного горіння називається частина простору, в якому протікають процеси термічного розкладання або випаровування горючих речовин і матеріалів (твердих, рідких, газів, парів) в обсязі дифузійного факела полум'я. Горіння може бути полум'яним (гомогенним) і беспламенного (гетерогенним). При полум'яному горінні кордонами зони горіння є поверхня палаючого матеріалу і тонкий світний шар полум'я (зона реакції окислення), при беспламенного - розпечена поверхню палаючого речовини.

Прикладом беспламенного горіння може служити горіння коксу, деревного вугілля або тління, наприклад, повсті, торфу, бавовни і т. д.

Зона теплового впливу примикає до кордонів зони горіння. У цій частині простору протікають процеси теплообміну між поверхнею полум'я, оточуючими огороджувальними конструкціями та горючими матеріалами. Передача теплоти в навколишнє середовище здійснюється: конвекцією,випромінюванням, теплопровідністю. Межі зони проходять там, де тепловий вплив призводить до помітної зміни стану матеріалів, конструкцій і створює неможливі умови для перебування людей без теплового захисту.

Зона задимлення - частина простору, що примикає до зони горіння, в якому неможливо перебування людей без захисту органів дихання і в якому утрудняються бойові дії підрозділів протипожежної служби через нестачу видимості.

При пожежах в будівлях і спорудах небезпечні фактори пожежі є основною перешкодою для успішного виконання бойової роботи особовим складом, створюють небезпеку для життя і здоров'я людей, що опинилися в зоні задимлення. Особливий відбиток зона задимлення накладає на обстановку пожежі в будівлях підвищеної поверховості та на об'єктах з масовим перебуванням людей. Крім того, робота особового складу в задимлених приміщеннях потребує певних умінь і навичок, високої фізичної, морально-вольової та психологічної підготовки.

Зона задимлення може включати в себе всю зону теплового впливу і значно перевищувати її. Кордонами зони задимлення вважаються місця, де щільність диму, видимість предметів, концентрація кисню в димі і токсичність газів не представляє небезпеки для людей, що знаходяться без засобів захисту органів дихання.

Небезпечні для людини фактори пожежі

Пожежа, як правило, починається з невеликого середовища горіння і ліквідувати її в цей період не виникає великих труднощів.

Необхідно використовувати всі засоби пожежегасіння, які є під руками: воду, пісок, вогнегасники, зволожену тканину тощо.

Токсичні продукти горіння

За статистикою найбільше людей при пожежі гине внаслідок отруєння токсичними речовинами, які утворюються від горіння синтетичних речовин, гуми тощо.

Частіше за все під час пожежі люди отримують смертельне отруєння чадним газом (оксидом вуглецю), якого найбільше є в продуктах горіння. Чадний газ при початковому диханні викликає прискорене дихання, серцебиття, що в свою чергу примушує людину швидше вдихати і інші токсичні речовини, які є супутниками чадного газу. Від них у людини з’являється печія у грудях, спазми в горлі. Смерть може наступити від задухи.

Вогонь та променисті потоки

Коли температура у середовищі пожежі більша, ніж 100 градусів, організм людини не витримує. Вона втрачає свідомість і може загинути через декілька хвилин. Вдихання розігрітого повітря спричиняє поразку легенів та опіки шкіри. Для організму людини вважається небезпечною температура приміщення 55 градусів., від неї в людини вже через 20 секунд з’являються опіки. Якщо температура приміщення 70 градусів, опіки виникають через 1 -2 секунди.

Підвищена температура середовища

Відомо, що в процесі горіння бере участь кисень, і тому інтенсивне горіння речовин створює його недостатність. В атмосфері кількість кисню становить 21%, і зменшення його всього на 3 % здатне викликати погіршення рухливих реакцій, а на 7 % — людина втрачає здатність в орієнтуванні, що перешкоджає рятування потерпілих. Зменшення його концентрації до 10 % спричиняє смерть людини через декілька хвилин.

Вибухова хвиля

При пожежі у будинку від нагрівання може вибухнути газовий балон. Взагалі може статися вибух газу, від якого порушиться і конструкція будівлі. Люди, що знаходились поруч, можуть постраждати від ударної хвилі та відкритого вогню.

Ураження електричним струмом

Сучасні будівлі мають вхідну електричну мережу, яка при пожежі продовжує знаходитися під струмом, і тому цілком можливе при гасінні конструкцій будівлі ураження людини електричним струмом і тому у першу чергу слід відключити електричну мережу.

Паніка

Фізичний і морально-психологічний стан таких людей зазнає суттєвих змін, поведінка повністю може вийти як із під власного, так і стороннього контролю. Втрачаючи здатність об’єктивної оцінки навколишньої ситуації, людина сама несвідомо може нанести шкоду своєму здоров’ю та внести розлад у діях при рятуванні інших потерпілих.

Вихід із зони пожежі

Якщо у приміщенні вже створилася задимленість, то слід пам’ятати, що найбільша кількість (відносна) кисню придатна для дихання знаходиться біля самої підлоги.

Якщо людина самостійно вибирається з осередку пожежі, то вона повинна знати, що краще виходити із зони пожежі нагинаючись або навіть плазуючи обминаючи небезпечні місця.

ВИБУХ

Вибух — надзвичайно швидке перетворення речовини, яке супроводжується миттєвим виділенням великої енергії в невеликому об'ємі. Суттєвою ознакою вибуху є різке збільшення тиску, яке викликає у навколишньому середовищі ударну хвилю

Вибухи класифікують за походженням виділеної енергії на:

• хімічні

• фізичні

  • електромагнітні

  • кінетичні

• ядерні

Хімічні вибухи Хімічним вибухом називають надзвичайно швидке хімічне перетворення речовини (системи речовин), що саморозповсюджується і протікає з виділенням великої кількості теплоти і утворенням газоподібних продуктів. З цього визначення витікають чотири основні умови, якими повинна задовольняти хімічна реакція для того щоб вона могла протікати у формі вибуху, а саме:

• екзотермічність

• утворення газів або пари

• велика швидкість

• здатність до само розповсюдження

До хімічних вибухів відносяться вибухи вибухових речовин, горючих газів, вугільного або іншого органічного пилу. Хімічний вибух відрізняється від горіння тим, що процес виділення енергії йде з утворенням сильної ударної хвилі.

Фізичні вибухи. При фізичних вибухах відбуваються тільки фізичні перетворення без зміни хімічного складу речовин (вибухи парових котлів, балонів із зрідженим газом, електричні вибухи). Фізичні вибухи звичайно є наслідком фазового переходу речовини або надшвидкої дезінтеграції.

Спостерігати електромагнітний вибух можна при пропусканні через тонку проволоку електричного розряду із конденсатора, що супроводжується миттєвим плавлінням металу. До електромагнітного вибуху можна віднести також вибух поверхневого шару речовини при нагріванні лазером.