II група принципів (стосується необхідності вміти слухати один одного):

3. Висловлюємо бажання слухати один одного і розуміти, що говорить і має на увазі інший.

4. Розуміємо, що процес переговорів не може бути швидко­плинним і кожен має право на те, щоб його вислухати.

5.Уважаємо нормальним просити пояснень до сказаного, але не перебиваючи співрозмовника.

III група принципів (розкриває особливості процесу аналізу інтересів учасників конфлікту):

6.Усвідомлюємо можливість розбіжності у поглядах і визнає­мо право кожного на свою думку.

7.Обіцяємо, поряд зі своїми інтересами, розуміти і врахову­вати інтереси інших.

8.Усвідомлюємо, що інтереси виражають природну суть людини, і тому вони не можуть бути предметом угоди.

IV група принципів (пояснює стратегію взаємодії сторін при розкритті інтересів, висуванні вимог й обговоренні можливих рішень):

9.Обіцяємо ставитися до інших з повагою, поважати їхній життєвий досвід та індивідуальність.

10.Обіцяємо не підпорядковувати інших своєму диктату, не змушувати їх поступатися нам чи приймати інше рішення нам на догоду.

11.Обіцяємо не нападати на інших за їхні погляди та переко­нання, не погрожувати їм, не залякувати їх «наслідками».

12.Обіцяємо обговорювати проблему, а не особисті якості опонентів.

13. Обіцяємо вгамовувати свої емоції.

V група принципів (розкриває кінцеву мету, результат переговорів):

14.Зобов'язуємося, допомагаючи один одному, прийти до доб­ровільного і свідомого рішення з кожного спірного питання.

15.Обіцяємо не займати постійно жорстких позицій, які вира­жають лише власні інтереси і вимоги, вивчати різні альтерна­тиви, які сприяли б задоволенню інтересів інших.

16.Висловлюємо бажання досягти угоди, що в ній будуть максимально враховані інтереси кожної сторони.

Реалізація названих підходів попередження та подолання конфліктів в освітніх організаціях можливе в результаті застосування спеціальної конфліктологічної експертизи [7; 8; 9; 10; 14; 16; 19] та інтерактивного навчання керівників та працівників освітніх організацій [3; 4; 11; 12; 15; 17; 18; 22], які сьогодні все частіше використовуються в системі середньої освіти.

Резюме

1. Управління конфліктами в освітніх організаціях перед­бачає запобігання конфліктам та подолання їх.

2. Запобігання конфліктам досягається здійсненням органами управління (райво, облво) спеціальних заходів стосовно навчаль­них закладів («закладання» достатніх коштів, своєчасне інфор­мування, видання спеціальних розпоряджень тощо), а також реалізації директорами шкіл (гімназій, ліцеїв) власних заходів (спільне обговорення та аналіз у колективі актуальних проблем освітянського закладу; врахування потреб і можливостей кожно­го вчителя; введення спеціальної системи заохочень тощо).

3. Подолання конфліктів передбачає: а) виявлення та усві­домлення прихованих конфліктів; б) обхід відкритих конфліктів; а) фактичне розв'язання відкритих конфліктів.

4. Обхід відкритих конфліктів доцільний тоді, коли успішне розв'язання конфлікту є неможливим. Він сприяє виходу сторін конфлікту зі стану напруження, їх відмові від конфронтації. Об­хід конфлікту може здійснюватися за допомогою таких заходів: ізоляції, обмеження можливостей, уведення штрафних санкцій, зміни спрямування енергії, витискування усвідомлення необхід­ності «співіснування».

5. Розв'язання відкритого конфлікту може досягатися в ре­зультаті: а) силового розв'язання конфлікту (боротьба сторін, примус з боку третьої сили); б) розв'язання конфлікту за допо­могою «вироку» (жеребкування, голосування, арбітражне рішен­ня); в) коопераційного рішення (посередництво, досягнення ком­промісу в результаті ведення переговорів, спільне розв'язання сторонами проблеми на основі співробітництва).

6. Алгоритм, який застосовується при використанні різних коопераційних форм. розв'язання конфлікту, а особливо, за спіль­ного розв'язання сторонами проблеми на основі співробітництва (колаборації), полягає у з'ясуванні трьох важливих моментів: а) потреб (інтересів) учасників конфлікту; б) їхніх вимог, які відображають інтереси; в) конкретних позицій (рішень, пропози­цій) щодо задоволення вимог і відповідних їм інтересів.

7. Для успішного здійснення колаборативного процесу його учасники повинні дотримуватися спеціальних принципів, які відо­бражають: значущість колаборативного процесу; важливість уміння уважно слухати один одного; необхідність адекватного аналізу інтересів, які реалізуються в конфлікті; доцільність де­мократичної стратегії взаємодії; чіткість усвідомлення кінцевої мети переговорів.