Резюме соціальні позиції та ролі працівників освітніх організацій

1. Соціальна позиція — це статична характеристика об'єкта уп­равління, яка відображає певне місце працівника освітнього закладу в системі управлінських стосунків. Соціальна роль - це динамічна характеристика працівника, яка відображає певні соціальні функції, які він має виконувати, виходячи зі своєї соціальної позиції.

2. Зміст соціальних ролей, які виконуються працівниками установ середньої освіти, зумовлюється такими факторами: а) ор­ганізаційно-технологічними характеристиками безпосередньо тієї діяльності, яку вони реалізують (педагогічна, організаційна то­що); б) вимогами суспільства до діяльності педагогічних праців­ників на даному, конкретному етапі його розвитку; в) вимогами до працівників, що висуваються тими педагогічними колективами, в яких вони працюють; г) індивідуально-психологічними харак­теристиками учасників спільної діяльності, до якої залучені пра­цівники.

3. Працівники установ середньої освіти виконують різноманіт­ні соціальні ролі, які можуть бути класифіковані за різноманіт­ними критеріями. За видом діяльності, яка здійснюється праців­никами, соціальні ролі можуть поділятися на професійно-функ­ціональні, сімейні, спортивні, побутові; за мірою значущості у даний конкретний момент — бути актуалізованими чи не актуа­лізованими; за належністю до формальних чи неформальних структур—формальними або неформальними; за кількістю лю­дей, які їх виконують,— індивідуальними або груповими.

4. Ефективність виконання професійно-функціональних ролей значною мірою залежить від чіткого визначення їхнього змісту та відображення у спеціальних документах. Основним докумен­том, який має регламентувати діяльність працівників освітянсь­ких установ, виступає посадова інструкція, яка має з'ясувати та­кі питання: загальна характеристика посади; обов'язки, права та відповідальність працівника. Наявність посадових інструкцій за­безпечує чітке визначення функцій працівників, сприяє уникнен­ню дублювання ними тих чи інших видів діяльності, запобігає виникненню конфліктів у педагогічних колективах. Особлива не­обхідність у розробці та впровадженні посадових інструкцій ви­никає за відкриття в установах середньої освіти нових посад, які ще не набули чіткого змісту (наприклад, таких як заступник ди­ректора гімназії з науково-методичної роботи, педагог-організа­тор, куратор, психолог, соціальний педагог).

5. Рольова поведінка працівників освітянських установ зале­жить від дії кількох, тісно зв'язаних між собою факторів: знання змісту соціальної ролі; її розуміння та сприйняття; активність у практичній реалізації ролі.

6. Розуміння та прийняття соціальної ролі (інтерналізація ролі) зумовлюється такими причинами: рівнем усвідомлення працівником цілей діяльності того освітянського колективу, в якому він працює; певним збігом власних професійних та життєвих цілей з цілями колективу; рівнем домагань працівника, адекват­ністю його самооцінки; відповідальністю працівника; мірою референтності освітянського колективу для працівника.

7. Неприйняття працівником його професійно-функціональної ролі, відсутність її інтерналізації може призводити до внутрішньоособистісних та міжособистісних конфліктів.

8. За неадекватної рольової поведінки, коли дії працівника не відповідають очікуванням(експектаціям) колективу, до пра­цівника можуть застосовуватися санкції — зовнішні спонукання до виконання певної соціальної ролі (попередження, догани, штра­фи, бойкот колег). Водночас можуть використовуватися і заохо­чення (подяки, премії, пільгові путівки), які є засобом відзначення особливих успіхів працівників у виконанні тих чи інших соціальних ролей.

9. Виконання працівниками установ середньої освіти тих чи інших професійно-функціональних ролей сприяє їхньому профе­сійному та особистісному розвитку (оволодінню новими знання­ми, вміннями та навичками; становленню позитивних особистісних рис характеру; формуванню індивідуального стилю діяльнос­ті; зростанню самоповаги).

10. Виконання професійно-функціональних ролей може при­зводити, однак, і до професійної деформації особистості, тобто до тих випадків, коли професійні поведінкові стереотипи стають «другою натурою» людини, позбавляючи її вміння пристосовува­тися до інших умов. Щоб запобігти цьому рекомендується пов­сякчасно працювати над формуванням психологічної культури працівників; залучати їх до інших видів діяльності, крім про­фесійної, періодично змінювати соціальні ролі.