3. Індивідуальний стиль керівництва

Описані стилі керівництва є основними, але не єдиними. Ураховуючи те, що структура стилю керівництва досить складна і включає, як уже відзначалося, понад двадцять параметрів, котрі стосуються управлінської діяльності і об'єднані в шість основних блоків, а також те, що кожен із компонентів стилю (або при­наймні кожен з основних його блоків) може мати одне з назва­них вище спрямувань (демократичне, авторитарне та лібераль­не), у реальному управлінському житті можна спостерігати ве­лику кількість стилів керівництва, яка створюється поєднанням основних та другорядних параметрів стилю, а також залежить від ступеня їх практичного вияву. Кожен із таких стилів є уні­кальною, неповторною, своєрідною, цілісною системою методів, способів, прийомів керівництва, яка становить індивідуальний стиль керівництва і суттєво відрізняє одного керівника від ін­шого.

Індивідуальний стиль керівництва за своєю структурою є інтегрованою, ієрархічно побудованою системою, що в ній один або кілька компонентів є провідними, домінантними, а інші — субдомінантними. Провідні, домінантні компоненти стилю і виз­начають «почерк», «обличчя» стилю (його демократичність, авто­ритарність, ліберальність). Аналізуючи індивідуальний стиль керівництва як відносно стійку систему, слід урахувати і. те, що стиль характеризується певною гнучкістю, що виявляється, зокре­ма, в тому, що залежно від конкретних управлінських ситуацій, у які потрапляє керівник, ті чи інші компоненти стилю можуть виступати на передній план, допомагаючи керівникові адаптувати себе і свою діяльність до конкретних умов життєдіяльності ко­лективу. Водночас можна стверджувати, що провідні елементи стилю все ж визначають основну стратегію взаємодії керівника з колективом, «цементують» основу стилю.

Застосування того чи іншого індивідуального стилю керів­ництва, тобто орієнтація керівника на адаптоване до певних умов використання конкретних структурних елементів стилю, залежить від різного роду соціальних та власне управлінських ситуацій [20; 29], виникнення яких зумов­люється впливом і взаємодією певних об'єктивних та суб'єктив­них факторів.

4. Фактори, які впливають на ефективність різних стилів керівництва в освітніх організаціях

Ці фактори можна об'єднати у дві групи: об'єктивні (зовніш­ні) та суб'єктивні (внутрішні) [3; 22]. Існує також інша класифікація факторів, що виходить з характеру виконуваних завдань, характеристики керованого колективу, особистості керівника, інституціональних та ситуативних факторів [9].

Доцільним, на наш погляд, є поєднання обох класифікацій, що дає детальнішу й повнішу картину. Тоді до групи об'єктивних (зовнішніх) факторів належатимуть такі підгрупи:

• соціальні фактори (які мають відношення до того соціуму, в якому функ­ціонує освітній колектив);

• фактори, зумовлені змістом діяль­ності та умовами її виконання;

• фактори, зв'язані з соціально-психологічними характеристиками колективу, з яким взаємодіє даний колектив (див. табл. 5.2.).

Групу суб'єктивних (внутрішніх) факторів становитимуть ін­дивідуально-психологічні особистісні характеристики керівника.

Дія об'єктивних і суб'єктивних факторів та їх взаємодія між собою зумовлюють виникнення певних управлінських ситуацій, коли доцільним, «виправданим» є використання того чи іншого стилю керівництва, або, точніше, переважання в індивідуальному стилі тих чи інших компонентів.

Отже, можна стверджувати, що вияв та ефективність певних стилів керівництва залежить від конкретних управлінських ситуацій, що в них потрапляє керівник установи освіти.

Розглянемо вплив кожної групи та підгрупи факторів і про­аналізуємо, які стилі керівництва є результативними в кожній конкретній управлінській ситуації.

Таблиця 5.1.