Ефективнiсть рiзних стилів керiвництва управлiнського персоналу освітніх організацій

1. Поняття про стиль керiвництва

Крiм прийняття управлiнських рiшень, другий (психологiчний) рiвень аналiзу управлiння, передбачає також урахування в процесi управлiння такого важливого психологiчного феномена, як керiвництво.

У сучаснiй психологiчнiй лiтературi iснує два основних пiдходи до розумiння сутi керiвництва. У вiдповiдностi з першим [3; 15; 22], поняття "керiвництво" здебiльшого використовується як синонiм поняття "управлiння". Прихильники другого пiдходу [4; 19], до яких належить i автор цієї книжки [13] розглядають керiвництво як один iз центральних, "командних", найбiльш "психологiчних" елементiв управлiння. Такий пiдхiд є підгрунтям для розумiння керiвництва як процесу налагодження мiжособистiсних стосункiв з пiдлеглими, особистiсного впливу на них з метою досягнення управлiнських цiлей. Отже, поняття "керiвництво" у даному випадку за своїм змiстом є вужчим від поняття "управлiння".

Ефективнiсть здiйснення керiвництва управлiнським персоналом значною мiрою залежить вiд того, який стиль керiвництва використовує керiвний склад установ освіти. Стиль керiвництва - це цiлiсна, вiдносно стiйка система методiв, способiв, прийомiв впливу керiвника освiтньої установи (або групи керiвникiв) на колектив з метою виконання управлiнських функцiй, яка характеризується певними iндивiдуально-типологiчними особливостями.

У психологiї iснує два погляди на природу даного феномена. Вiдповiдно до першого [16; 17; 25; 27] стиль керiвництва розглядається лише як вияв iндивiдуально-психологiчних, особистiсних характеристик керiвника. При цьому поняття "стиль керiвництва" є похiдним вiд поняття "iндивiдуальний стиль дiяльностi" [16; 18], тобто вияву iндивiдуальних та особистiсних якостей людини в будь-яких видах дiяльностi.

Згідно з другим поглядом [9; 21; 22], якого дотримується автор цієї книжки, iндивiдуально-психологiчнi, особистiснi характеристики керiвника є важливим, але не єдиним фактором становлення стилю керiвництва. Формуючий вплив на стиль керiвництва справляє цiла система факторiв, зв'язаних iз: соцiальним середовищем; змiстом дiяльностi та умовами її виконання; соцiально-психологiчними характеристиками керованого колективу, особистiстю самого керiвника. Суттєвою особливiстю такого пiдходу є те, що стиль керiвництва розглядається як результат взаємодiї, спільної дiяльностi керiвника з колективом, i не як наслідок його iндивiдуально-психологiчних, особистiсних характеристик.

Слiд також ураховувати те, що певний стиль керiвництва властивий не лише iндивiдуальним суб'єктам управлiння (директору школи, його заступнику, завiдувачу районного вiддiлу освiти), але й груповим, тобто "управлiнськiй командi" освiтньої установи. У такому випадку говорять не про iндивiдуально-психологiчнi, особистiснi характеристики керiвника, а про соцiально-психологiчнi особливостi тiєї чи iншої управлiнської команди, тобто iнiцiативного, управлiнського ядра будь-якої освiтньої установи.

Стиль керiвництва як соцiально-психологiчний феномен виконує важливi адаптаційні функцiї у процесi здiйснення керiвником управлiнської дiяльностi. З одного боку, вiн адаптує керiвництво до об'єктивних умов, в яких здiйснюється дiяльнiсть керiвника i функцiонує колектив (соцiальна функцiя), а з іншого - адаптує дiяльнiсть керiвництва до самого керiвника (психологiчна функцiя) [27]. Iнакше кажучи, стиль керiвництва сприяє подоланню суперечностей мiж особливостями керiвника та вимогами дiяльностi, яку вiн здiйснює, тобто впливає на забезпечення найбiльш "комфортної" взаємодiї керiвника з самою дiяльнiстю, а також на успiшну взаємодiю дiяльностi з оточенням (конкретним соцiомум, освiтнiм колективом).

Аналiзуючи змiст поняття "стиль керiвництва", необхiдно пiдкреслити, що дане поняття є вужчим, ніж поняття "стиль управлiнської дiяльностi", що випливає з розглянутого вихiдного положення про спiввiдношення управлiння та керiвництва. Стиль управлiнської дiяльностi вiдображає найхарактернішу для керiвника систему методiв, прийомiв, способiв здiйснення управлiнської дiяльностi в цiлому (забезпечення планування, органiзацiї та контролю; прийняття управлiнських рiшень; здiйснення комунiкацiї; врахування мотивацiї). I в цьому планi видiляють рiзнi стилi управлiння, якi можуть бути класифiкованi за рiзноманiтними критерiями. Так, однi автори видiляють позитивнi та негативнi стилi : а) бюрократичний, прогресивний, волюнтаристський; б) парадний, шумний, дiловий; в) пасивний і дiловий; г) ефективний і неефективний [3 ].

Інші аналiзують лише вихiднi стилi, якi мають образну назву ("iнтелектуал", "свiй хлопець", "Фiгаро", "iмiтатор", "бульдозер") i пропонують керiвникам в процесi формування свого стилю управлiнської дiяльностi "вiдсіяти" вiд вихiдного матерiалу все "зайве" [1].

Iснує також класифiкацiя стилів управлiнської дiяльностi за критерiями: а) основної спрямованості управлiнської дiяльностi ("адмiнiстратор", "педагог", "лiдер", "штовхач" тощо); б) цiлей управлiнської дiяльностi, завдань, якi ставить i вирiшує в своїй дiяльностi керiвник ("стратег", "операцiоналiст", "максималiст", "клопотун", "органiзатор" тощо) [4].

Коли ж йдеться про стиль керiвництва, то здебільшого мають на увазi лише властиву керiвнику систему методiв, прийомiв, засобiв впливу на працiвникiв. Можна твердити, що стиль управлiнської дiяльностi виявляється при розв'язаннi як органiзацiйно-управлiнських, так i психологiчних ситуацiй, а стиль керiвництва - тільки при вирiшеннi власне психологiчних ситуацiй, причому лише певного типу, зв'язаних із здiйсненням впливу на людей, з налагодженням мiжособистiсних стосункiв.

Водночас слiд зазначити, що багато авторiв [3], не відзначають рiзницi мiж поняттями "стиль управлiння" i "стиль керiвництва", а використовують їх як синонiми.