Розділ 4. Психологiчнi основи прийняття управлiнських рiшень керiвниками освітніх організацій

4.1. Зміст та основні етапи прийняття управлiнських рiшень керівниками освітніх організацій

Одним з психологiчних компонентiв процесу управлiння, а також однією із складових психологiчної готовностi до управлiння, є вмiння керiвникiв середньої освiти приймати управлiнськi рiшення.

Прийняття управлiнського рiшення, за нашим означенням, - це вибiр керівником найбiльш оптимального, адекватного конкретнiй ситуацiї, способу розв'язання управлiнської проблеми з кількох можливих варiантiв, з його аргументацією як для себе, так і для оточуючих.

Як зазначають провідні спеціалісти [1; 8; 9; 13; 14; 16; 17], процес прийняття управлiнського рiшення включає такi основнi етапи:

• виявлення та усвiдомлення керiвником суті проблеми;

• всебічний розгляд і аналiз можливих альтернатив, способiв її розв'язування;

• вибiр найдоцiльнішого в данiй ситуацiї способу вирiшення проблеми з його конкретною аргументацiєю.

Перший етап полягає у виявленнi та усвiдомленнi керiвником управлiнської проблеми, чiткому формулюваннi завдання, яке необхiдно виконати. Наприклад, директор однiєї зі шкiл на початку навчального року в процесi взаємодiї з членами свого педагогiчного колективу вiдчув деяке роздратування вчителiв при обговореннi ділових питань, незадоволення розв'язанням конкретних проблем, скептичне ставлення до себе. У колективі почала створюватися негативна соцiально-психологiчної атмосфера. Проаналiзувавши ситуацiю, директор зрозумiв, що причиною є вiдповiдна поведiнка дуже авторитетної в школi вчительки математики, яка була невдоволена розподiлом навчальних годин i, щоб "віддячити" директору, почала проводити с колегами відповідну "роботу". Отож, розв'язання проблеми полягало насамперед у "нейтралiзацiї" негативного фактора.

Другий етап - це всебічний розгляд і аналiз можливих альтернатив, шляхiв, способiв розв'язання управлiнської проблеми. Наприклад, в ситуацiї, описанiй вище, директор може "змоделювати" в умi найрiзноманiтнiші способи вирiшення цiєї проблеми – вiд найбільш авторитарних (наказ про неетичну поведiнку вчительки; звiльнення її з роботи або клопотання про переведення в другий педагогiчний колектив тощо) до демократичних (зустрiч з вчителькою, з'ясування причин її невдоволення і внесення відповідних змiн у розподiл навчальних годин; створення умов для задоволення потреб зв'язаних з професiйним удосконаленням учительки, допомога у вирiшеннi її сiмейних проблем; організація широкого обговорення недоліків, якi спостерiгалися в роботі адмiнiстрацiї та педагогiчного колективу). Чим бiльшу кiлькiсть можливих альтернатив знайдено, чим багатше їх "смислове поле", тим більша ймовiрнiсть ефективного розв'язання управлiнської проблеми.

Третiй етап характеризується вибором найдоцiльнішого в данiй конкретнiй ситуацiї способу розв'язання управлiнської проблеми з аналiзом та аргументацiєю (як для себе, так i оточення) основних факторiв, якi зумовили саме такий вибiр. Так, у наведенiй вище ситуацiї керiвник школи з усіх можливих способiв розв'язання проблеми вибрав такий: провести зустрiч з вчителькою, з'ясувати причини її поведiнки, проаналiзувати вимоги, якi висуває вчителька, та максимально, враховуючи можливостi школи, задовольнити їх. На вибiр саме цього варiанта розв'язання проблеми вплинули такi фактори:

• професiйна компетентнiсть і творчi здiбностi вчительки;

• її високий авторитет серед вчителiв та учнiв;

• скрутнi сiмейнi обставини (хворий чоловiк, на лiкування якого потрібні додаткові матерiальних витрати);

• орiєнтацiя на забезпечення нормальних умов для працi кожного вчителя та створення сприятливого соцiально-психологiчного клiмату в колективi;

• демократичний стиль керiвництва;

• адекватна самооцiнка адмiнiстрацiєю навчального закладу результатiв своєї дiяльностi.

За iнших обставин (низька професiйна пiдготовка вчительки; неповага до неї з боку учнiвського та педагогiчного колективу; авторитарний стиль керiвництва директора школи; завищена самооцiнка своєї дiяльностi адмiнiстрацiєю школи) рiшення директора школи могло б бути прямо протилежним. Отже, вмiння керiвника всебічно проаналiзувати фактори, якi визначають змiст конкретної управлiнської ситуацiї, на основi цього здiйснити адекватний вибiр - важлива характеристика третього етапу.