3.4. Рiвень сформованості психологiчної готовностi керiвникiв середньої освiти до управлiння

Спецiальнi дослiдження [1; 7; 8; 9], спрямованi на вивчення особливостi формування психологiчної готовностi керiвникiв середньої освiти до управлiння, свiдчать про те, що в структурi психологiчної готовностi керiвникiв усiх рангiв управлiння (директори шкiл; працiвники районних, мiських, обласних вiддiлiв, управлiнь освiти) досить виразно представленi утворення, що належать до першого, базового, рiвня аналiзу управлiння (планування, органiзацiя та контроль) i недостатньо сформованi ці якостi, що належать до власне психологiчного рiвня аналiзу (здiйснення впливу на людей, комунiкацiя, запобігання конфліктам, урахування потреб та iнтересiв працiвникiв, здiйснення саморегуляцiї тощо).

Так, у структурi мотивацiйного компонента найбiльш значущими для керiвникiв виявилися власне управлiнськi мотиви (зв'язанi безпосередньо з органiзацiєю, координацiєю та оцiнюванням дiяльностi освiтянських структур). Трохи нижчими за значимiстю є соцiальнi мотиви, що мають вiдношення до реформи середньої освiти, пiднесення її на вищий рiвень, зовсім недостатньо були оцiнені психолого-управлiнськi мотиви ( зв'язанi з органiзацiєю взаємодiї з працiвниками, формуванням стосункiв з ними як повноправними учасниками спільної дiяльностi тощо), а також педагогiчнi мотиви щодо спілкування з дiтьми, їхніми батьками, безпосереднім здiйсненням педагогiчної дiяльностi. Наявний також низький рівень мотивiв самопiзнання, самоаналiзу та “самотворення”.

Явна недооцiнка психологiчних якостей, що забезпечують ефективнiсть управлiння, простежується i на рiвнi когнiтивного компоненту: досить часто у керiвників середньої освiти спостерiгаються неточнi та неповні психологiчні знання – здебiльшого на рiвнi "життєйських" знань, а не наукових понять. Вiдсутня система, здатнiсть використовувати знання для аналiзу конкретних управлiнських проблем.

Аналогiчна ситуацiя спостерiгається i на рiвнi операцiйного компонента. Визначаючи значущість умiнь, необхiдних для управлiнської дiяльностi, керiвники середньої освiти надають явну перевагу дiагностико-прогностичним, органiзацiйно-регулятивним та контрольно-корегуючим ("зовнiшнiм") умiнням. Комунiкативні та "внутрiшнi" контрольно-корегуючі вміння займають одне з останнiх мiсць.

Щодо власне особистiсних якостей, то тут простежується така закономiрнiсть. Керiвники середньої освiти надають перевагу якостям, що мають вiдношення до предмета дiяльностi або ставлення до виконання дiяльностi й недооцiнюють якостi, що вiдображають ставлення до інших учасникiв дiяльностi та до самих себе.

Слiд особливо пiдкреслити, що спостерiгається помітна недооцiнка всiма категорiями управлiнцiв якостей, спрямованих на гуманізацію управлінського й навчально-виховного процесу в усiх компонентах психологiчної готовностi (мотивацiйному, когнiтивному, операцiйному, власне особистiсному).

Необхiдно також вiдмiтити, що досить часто в керiвникiв освітніх організацій спостерiгається завищена самооцiнка власної психологiчної готовностi до управлiння, яка значно розходиться з оцiнками експертiв. Цікаво що завищення самооцiнки зростає в мiру пiдвищення рангу управлiння та стажу управлiнської дiяльностi.

Що стосується специфiки управлiнської дiяльностi керiвникiв вищих рангiв управлiння ( райво, мiськво, облво), то вони бiльше, ніж директори шкiл (лiцеїв, гiмназiй), приділяють увагу соцiальним мотивам, контролюючим умiнням та навичкам, але значно нижче оцiнюють педагогiчну майстерність. Недооцiнку керiвниками середньої освiти психологiчних феноменiв, якi входять у структуру психологiчної готовностi, можна пояснити багатьма факторами: радикальними реорганiзацiйними процесами в країни, якi потребують значних органiзацiйно-контролюючих зусиль; складнiстю матерiально-фiнансових проблем у системi освiти; вiдсутнiстю спецiальної психологiчної пiдготовки потенцiйних керiвникiв навчальних закладiв у педагогiчних вузах тощо. Але очевидним є одне: необхiдно змiнювати ставлення керiвникiв до психологiчної готовностi та спецiально формувати її, придiляючи особливу увагу комунікативним компонентам, адже сутнiстю управлiнської дiяльностi є передовсім спiлкування з людьми.

Основнi психологічні умови та засоби формування психологiчної готовностi до управлiння керiвникiв середньої освiти розглядатимуться в 8-9 частинах підручника.

Резюме

1. Ефективнiсть виконання будь-якого виду дiяльностi значною мiрою залежить вiд психологiчної готовностi особистостi до її здiйснення. У рамках функцiонального пiдходу “готовнiсть” трактується як певний стан психiчних функцiй, що забезпечує високий рiвень досягнень при виконаннi того чи іншого виду дiяльностi. Згiдно з особистiсним пiдходом, готовнiсть розумiється як результат пiдготовки (підготовленості) до певного виду дiяльностi i трактується як стiйку, багатоаспектну та iєрархiєзовану властивість особистостi, що визначає успiшнiсть виконання дiяльностi.

2. Психологiчна готовнiсть керiвникiв середньої освiти до управлiння – це комплекс взаємозв'язаних та взаємозумовлених психологiчних якостей , якi забезпечують успiшнiсть управлiння у певній соцiальнiй сферi, можливiсть прийняття керiвниками нестандартних оригiнальних управлiнських рiшень.

3. У структуру психологiчної готовності особистостi до управлiння входять чотири функцiонально зв’язаних та взаємозумовлених компоненти – мотивацiйний, когнiтивний, операцiйний та власне особистiсний.

4. Мотивацiйний компонент психологiчної готовностi – це сукупнiсть мотивiв, адекватних змiсту управлiнської дiяльностi. Означений компонент містить такi основнi групи мотивiв: а) соцiальнi (зв'язанi з дiяльнiстю суспiльства); б) управлiнськi (зв'язанi з управлiнням як таким у системi середньої освiти), що поділяються на власне управлiнськi та педагогiчнi; в) особистiсного розвитку (зв'язанi з самопiзнанням, самоаналiзом та самовдосконаленням керiвника); г) зовнiшньої привабливостi (зв'язанi з найбiльш "ефектними" сторонами управлiнської дiяльностi). Зазначимо, що управлiнська дiяльнiсть, як i будь-яка iнша, полiмотивована, тобто в її основi лежать одночасно кiлька мотивiв, якi можуть належати до рiзних смислових груп.

5. Когнiтивний компонент психологiчної готовності – це система знань, необхiдних керiвниковi для успiшного управлiння вiдповiдно до двох рiвнів аналiзу (управлiнського та психологiчного). Цi знання можна подiлити на двi групи: а) загальнi – органiзаторсько-управлiнськi, економiко-правовi. методико-педагогiчнi, предметнi, українознавчi, "свiтського виховання" тощо); б) психологiчнi – психологiя управлiння, загальна, соцiальна, вiкова та педагогiчна психологiя, психологiя творчостi, етнопсихологiя тощо).

6. Операцiйний компонент психологiчної готовностi до управлiння - це комплекс умiнь та навичок, якi забезпечують успiшнiсть здiйснення управлiння. Згiдно з основними структурними елементами управлiння, якi належать до першого (управлiнського) рiвня аналiзу, виокремлюються такi групи вмiнь та навичок: а) дiагностико-прогностичнi; б) органiзацiйно-регулятивнi; в) контрольно-коригуючi(перший рівень). Вiдповiдно до другого (психологiчного) рiвня аналiзу виокремлюють комплекс психолого-управлiнських умiнь та навичок: а) "зовнiшнiх" (зв'язаних з органiзацiєю керiвником спiлкування, позапобіганням конфлiктам, здiйсненням впливу на людей, урахуванням iндивiдуально-психологiчних особливостей працiвникiв, реалiзацiєю гуманiстичного пiдходу); б) "внутрiшнiх" (зв'язаних із самоаналiзом та саморегуляцiєю керiвником своєї поведiнки та дiяльностi, забезпеченням власного психiчного здоров'я).

7. Особистiсний компонент психологiчної готовностi до управлiння - це система особистiсних характеристик керiвникiв середньої освiти, якi впливають на результативнiсть їх управлiнської дiяльностi. Цi характеристики можна об'єднати у п'ять основних груп за ставленням до: предмета дiяльностi, процесу виконання дiяльностi, самого себе, держави.

8. У структурi психологiчної готовностi до управлiння керiвникiв усiх рангiв середньої освiти недостатньо репрезентовані компоненти, якi належать до другого (психологiчного) рiвня аналiзу управлiння. Це свiдчить про необхiднiсть спецiальної пiдготовки управлiнського персоналу з метою формування в нього високого рiвня психологiчної готовностi.

9.Формування психологiчної готовностi передбачає також забезпечення адекватної самооцiнки керiвникiв, оскiльки досить часто в керiвникiв середньої освiти спостерiгається завищення, що зростає в мiру зростання рангу керiвника, а також стажу його управлiнської дiяльностi.

10. У процесi психологiчної пiдготовки керiвникiв рiзних категорiй необхiдно враховувати особливостi їх психологiчної готовностi до управлiння: а) при пiдготовцi директорiв шкiл традицiйного типу необхiдно бiльше уваги придiляти формуванню в них творчого потенцiалу, оскiльки вони за цим показником дещо вiдстають вiд директорiв шкiл нового типу - гiмназiй, лiцеїв; б) у процесi пiдготовки працiвникiв районних, мiських, обласних вiддiлiв освiти слiд здiйснювати переорiєнтацiю цих категорiй управлiнцiв з "контролюючого" настановлення на взаємодiю на основах партнерства, активної співпраці з освiтянськими органiзацiями та конкретними працiвниками, надання їм вiдповiдної науково-методичної допомоги.