3.3. Характеристика основних компонентів психологiчної готовностi керiвних освітніх організацій до управлiння

Мотивацiйний компонент психологiчної готовностi керiвників освітніх організацій до управлiння - це сукупнiсть мотивiв, адекватних цiлям та завданням управлiння. Як показало дослідження, ці мотиви за своїм змістом можуть бути пов’язані з діяльністю:

• суспiльства в цiлому;

• освітніх організацій;

• безпосередньо самого керiвника.

Вiдповiдно, можна видiлити три основнi групи управлiнських мотивiв, якi входять до структури мотивацiйного компоненту психологiчної готовностi до управлiння: соціальні, управлінські та особистісного розвитку ( див. рис. 3.2).

Першу групу складають соціальні мотиви - мотиви, якi стосуються суспiльства в цiлому. До цiєї групи входять такi мотиви:

• причетність до однієї із найвiдповiдальнiших і престижних видів діяльності в суспільстві (навчання і виховання підростаючих поколінь);

• реальний вклад у пiдвищення якостi вiтчизняної освiти, впровадження нових типiв навчальних закладiв;

• можливiсть впливати на формування свiдомостi учнів, учителiв, батьків як громадян незалежної України, сприяти становленню їх нацiональної свiдомостi та інші.

До другої групи належать управлінські мотиви - мотиви, якi стосуються безпосередньо управлiння освiтніми організаціями. Враховуючи “здвоєний” предмет [10] управлiнської дiяльностi (органiзацiйно-управлінський та педагогiчний), цi мотиви можна розподiлити на двi пiдгрупи: власне управлінські та педагогічні. Але як і серед власне управлiнських, так i серед педагогiчних є мотиви, якi пов'язанi як з плануванням, організацією та контролем дiяльностi (перший рiвень аналiзу управлiння), а також iз взаємодiєю, спiлкуваннями, впливом на людей (другий рiвень аналiзу управлiння).

До пiдгрупи власне управлінських мотивів входять такi:

• вiдповiднiсть здiбностей керiвника змiсту управлiнської дiяльностi;

• рiзноманiтнiсть та самостiйнiсть постановки та вирiшення управлiнських проблем;

• створення педколективу однодумцiв;

• мобiлiзацiя його для вирiшення актуальних проблем освiтніх організацій;

• можливiсть реально впливати на органiзацiю життєдiяльностi освітніх організацій (сприяти впровадженню нових програм та технологiй навчання, забезпечувати високий рівень матерiально-технiчної бази навчального закладу тощо);

Пiдгрупу педагогічних мотивів складають такi види:

• потреба займатися педагогічною діяльністю (викладати улюблений предмет);

• потреба спiлкуватися та взаємодіяти з дiтьми та їх батьками;

• можливiсть створювати умови для забезпечення поваги до особистостi дитини, задоволення її розвитку,

• становлення професiйних, творчих здiбностей;

• можливiсть спостерiгати за розвитком дитини, бачити результати своєї працi; можливiсть сприяти гуманiзацiї навчання і виховання дітей та ін.

До третьої групи належать мотиви особистісного розвитку. Цi мотиви стосуються особистостi та дiяльностi самого керiвника i пов'язанi з його самопiзнанням та самоаналiзом, саморегуляцією та саморозвитком. Ця група включає такi види мотивiв:

• необхiднiсть постiйного самопізнання та самоаналiзу своєї дiяльностi;

• необхiднiсть володiти собою в будь-якiй ситуацiї;

• необхiднiсть переборювання труднощiв, пов'язаних iз роботою та вдосконалення себе;

• можливiсть реалiзувати свiй творчий потенцiал (впроваджувати новi пiдходи в управлiннi, новi методи та форми навчання, приймати оригiнальнi, нестандартнi управлiнськi рiшення) та інші.

I окрему групу мотивiв, якi стоять немовби осторонь вiд названих вище груп, складають мотиви зовнішньої привабливості управлінської діяльності. I хоча в ситуацiї значних соцiальних змiн та економiчної нестабiльностi, якi характернi сьогоднi для України, знайти привабливi аспекти в дiяльностi управлiнських кадрiв освiтніх організацій дуже непросто, все ж такi мотиви варто видiляти, оскiльки вони реально iснують. В цю групу входять такi мотиви:

• широкi соцiальнi контакти та зв'язки (можливiсть безпосередньо взаємодiяти з органами влади, спонсорами, громадськими організаціями, фондами тощо);

• ненормований робочий день;

• велика відпустка (влітку); робота не викликає особливої фізичної перевтоми та інші.

Слiд зазначити, що, як правило, дiяльнiсть будь-якого керiвника освiтньої організації полімотивована, тобто в її основi лежать мотиви рiзних груп, i кожна з них має певне значення для керiвника. Важливо при цьому, щоб рiзнi групи мотивiв взаємодоповнювали один одного - iнтерес керiвника до органiзаторської та педагогiчної дiяльностi доповнювався бажанням удосконалення себе, здiйснення професiйного зростання та професiйної кар'єри, орiєнтацiєю на встановлення нових соцiальних зв'язкiв та контактiв тощо. Тобто, повинно забезпечуватись  поєднання iнтровертної(внутрішньої) та екстравертної (зовнішньої) мотивацiї [21], детальний зміст якої буде представлений в частині 6 книги.

Найбiльш оптимальною є така ситуація, коли внутрiшня та зовнiшня мотивацiя спiвпадають та взаємодоповнюють одна одну. "Концентрацiя" керiвника лише на одному із видiв мотивiв (наприклад, соцiальної значущостi дiяльностi, або, навпаки, її зовнiшньої привабливостi) здебiльшого збiднює як самого керiвника, так i його дiяльнiсть. Разом з тим, важливим при цьому є умiння керiвника визначати на кожному життєвому етапi та етапі управлінської діяльності пріоритетність своїх мотивiв (який мотив сьогоднi є найбiльш значущим, а який може "почекати"), що дасть можливiсть

Поряд із мотивацiйним компонентом, важливу роль у структурi психологічної готовності керiвникiв освiтнiх організацій до управлiння вiдiграє когнiтивний компонент. Когнiтивний компонент психологiчної готовностi керiвникiв освітніх організацій до управлiння - це система знань, якi необхiднi для здiйснення успiшного управлiння. Згідно з двома рiвнями аналiзу управлiння (власне управлiнським та психологiчним), цi знання можна розподiлити на двi групи: загальноуправлінські та психологiчнi (див. рис. 3.3). У кожну групу входять знання, якi пов'язанi з управлiнською дiяльнiстю як такою, а також знання, що стосуються здiйснення керiвником педагогiчної дiяльностi, оскiльки, як було сказано вище, управлiнська дiяльнiсть має “здвоєний” предмет працi.

Оскiльки обсяг таких знань достатньо великий, то можна обмежитись лише перелiком тих дисциплiн, якi варто знати керiвниковi.

Групу загальноуправлінських знань складають такi блоки дисциплiн:

• органiзаторсько-управлiнськi (школознавство, теорiя управлiння);

• економiко-правовi (економiка, право);

• методико-педагогiчнi (методика, педагогiка);

• предметнi (програма середньої школи, предмет, який викладає директор);

• українознавчi (iсторiя України, народознавство, українська мова);

• "свiтського виховання" (iноземна мова, етика, логіка, риторика тощо). Крiм того, в цю групу входить загальна поiнформованiсть керiвника про подiї внутрішнього та зовнішнього життя країни.

До психологічних знань належать такi психологiчнi дисциплiни (і, вiдповiдно, психологiчнi поняття та закономiрностi, якi вiдображенi в них):

• психологiя менеджменту організацій (психологiчнi особливостi вироблення та прийняття управлiнських рiшень, дiлового спiлкування, попередження конфлiктiв тощо);

• загальна психологiя (особливостi психiчних процесiв, станiв, характеристик);

• психологiя особистостi (характеристики особистостi: потреби, мотиви, життєвi плани; особливостi здiбностей, характеру, темпераменту учнів та батьків, вчителів; шляхи самовиховання та саморозвитку);

• педагогiчна психологiя (психологiчнi закономiрностi навчання та виховання; психологія вчителя);

• вiкова психологiя (вiковi особливостi розвитку особистостi, перебiгу психiчних процесiв);

• соцiальна психологiя (психологiчнi особливостi спiлкування та взаємодiї людей в малих та великих, органiзованих та неорганiзованих групах);

• психологiя творчостi (психологiчнi особливостi творчої дiяльностi, розвитку творчого потенцiалу особистостi); етнопсихологiя (психологiчнi особливостi нацiй, народiв, умови становлення нацiональної свiдомостi, шляхи нацiонального саморозвитку особистостi);

• методи проведення психологiчних дослiджень (опитування, iнтерв'ю, тести, спостереження, аналiз продуктiв дiяльностi, незалежних характеристик);

• психологiчнi особливостi конкретного педагогічного колективу (iнтереси вчителів, їх здібності, iнтелектуальний потенціал, соцiально-психологiчний клімат у колективі тощо).

Враховуючи те, що для психологiчного забезпечення управлiнського процесу потрiбнi, насамперед, знання з психології менеджменту організацій, керiвниковi освiтньої організації необхiдно володiти певними знаннями з цiєї дисциплiни, більшість із яких знайшли відображення в цій книзі:

• структура управлiння та основнi його елементи; специфiка управлiння в системi середньої освiти порiвняно з iншими соцiальними сферами;

• гуманiстичнi основи управлiння;

• особливостi прийняття управлiнського рiшення (основні етапи; фактори, що впливають);

• основи дiлового спiлкування; умови попередження та подолання конфлiктiв;

• здiйснення впливу на працiвникiв, забезпечення психiчного здоров'я особистостi тощо [8].

Когнiтивний компонент психологiчної готовностi тiсно пов'язаний з операцiйним компонентом. Операцiйний компонент психологiчної готовностi керiвникiв освітніх організацій до управлiння - це комплекс умiнь та навичок, якi забезпечують успішність здiйснення управлiння. Данi умiння та навички, як i ранiше розглянутi елементи психологiчної готовностi, можна систематизувати згiдно з двома рiвнями аналiзу управлiнського процесу - управлiнським та психологiчним (див.рис. 3.4).

У вiдповiдностi з основними елементами управлiння, видiлених на основi першого рiвня аналiзу (планування, органiзацiя та контроль), можна видiлити такi умiння та навички:

• дiагностико-прогностичнi (проективнi);

• органiзацiйно-регулятивнi;

• контрольно-корегуючi.

Слід зазначити, що в основу виділення таких груп умінь та навичок покладено дослідження В.І.Маслова [12], але у нашій роботі зміст таких умінь та навичок наповнений новою сутністю, з урахуванням завдань нашого дослідження та специфіки діяльності освітніх закладів у нинішніх умовах.

Група дiагностично-прогностичних умiнь та навичок (проективних) включає такi умiння та навички:

• визначати цiлi своєї дiяльностi (стратегiчнi й тактичнi), прогнозувати дiяльнiсть;

• визначати специфіку та основні завдання закладу, яким здійснюється керівництво;

• висувати новi iдеї та впроваджувати їх у життя (розробляти новi навчальнi плани та програми, використовувати нові освітні технологiї, методи та форми проведення занять тощо);

• забезпечувати формування вчителiв та учнiв як громадян Української держави, сприяти розвитку їх нацiональної культури та нацiональної свiдомостi та інші.

До органiзацiйно-регулятивних умiнь та навичок належать такi:

• пiдбирати та розставляти кадри;

• організовувати, мобiлiзовувати колектив освітньої організації на виконання актуальних навчально-виховних завдань;

• вести фiнансово-господарську дiяльнiсть, у тому числі з урахуванням ринкових відносин та інші .

Група контрольно-корегуючих умiнь та навичок включає такi умiння та навички:

• здiйснювати контроль за навчально-виховним процесом;

• надавати вiдповiдну допомогу педагогічним працiвникам;

• здiйснювати контроль за фiнансово-господарською дiяльнiстю та інші.

Окрiм названих груп умiнь та навичок, керiвник повинен володiти ще i психолого-управлiнськими умiннями та навичками, якi пов'язанi з психологiчним забезпеченням управлiнського процесу (другий рiвень аналiзу процесу управлiння). Ця група включає такi умiння та навички:

• самостiйно приймати доцiльнi управлiнськi рiшення, з урахуванням психологічних особливостей управлінської ситуації;

• розумiти учнiв, батькiв, умiти спiлкуватися з ними;

• умiти ефективно спiлкуватися з працiвниками, вибираючи, залежно вiд ситуацiї, необхiдний стиль спiлкування;

• забезпечувати спiвробiтництво мiж адмiнiстрацiєю та працiвниками, мiж вчителями та учнями;

• попереджувати та розв'язувати конфлiкти у колективi;

• створювати сприятливий соцiально-психологiчний клiмат у колективi;

• орiєнтувати навчально-виховний процес на забезпечення поваги до кожного учня, врахування його індивiдуально-психологiчних особливостей (iнтересiв, нахилiв тощо);

• орiєнтувати навчально-виховний процес на формування творчих здiбностей учнiв, всебiчний розвиток їх особистостi;

• вести індивідуальну роботу з працiвниками з урахуванням їх iндивiдуально-психологiчних особливостей, творчих потенцій та інші.

Поряд iз умiннями та навичками, якi забезпечують ефективну взаємодiю керiвника з учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, група психолого-управлiнських умiнь включає ще умiння та навички, якi "спрямованi" на самого керiвника . Це такi умiння та навички:

• критично аналiзувати свою дiяльнiсть;

• володiти собою в будь-якiй ситуацiї;

• забезпечувати розвиток власної особистостi, створювати умови для постійного професійного вдосконалення та інші.

Названi групи умiнь та навичок у кожнiй конкретнiй управлінській ситуацiї тiсно взаємодiють мiж собою, “проектуючи” та реалiзуючи певні управлiнськi функцiї.

I завершує структуру психологiчної готовностi керiвних освітніх організацій до управлiння особистiсний компонент. Особистісний компонент психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління - це система особистiсних характеристик керiвникiв середньої освiти, якi впливають на результативнiсть їх управлiнської дiяльностi. Якщо першi три компоненти психологiчної готовностi (мотивацiйний, когнiтивний та операцiйний) мають функцiональний характер, то четвертий компонент готовностi - це стiйкi особистiснi характеристики, якi формуються в процесi дiяльностi та спiлкування мiж людьми, розвитку особистості.

Всi характеристики, якi входять до особистiсного компоненту, можна, на наш погляд, об'єднати в п'ять основних груп, якi пов'язанi з ставленням керiвникiв освiтнiх організацій до:

• предмету управлінської дiяльностi;

• процесу виконання управлінської діяльності;

• iнших учасникiв управлінського дiяльностi;

• керівника до самого себе;

• суспiльства, в якому здійснюється функціонування освітнього закладу і самого керівника (див. рис. 3.5).

До характеристик, якi пов'язанi iз ставленням до предмету управлінської дiяльностi, належать:

• компетентнiсть;

• високий iнтелектуальний рiвень;

• творчий потенцiал;

• органiзаторськi здiбностi.

Група характеристик, якi вiдображають ставлення до виконання управлінської дiяльностi, включає:

• вiдповiдальнiсть;

• вiдданiсть роботi;

• єднiсть слова та дiла;

• вимогливiсть (до iнших).

Ставлення до учасникiв управлінської дiяльностi представлено такими характеристиками:

• любов до дiтей;

• поряднiсть;

• справедливiсть;

• демократизм;

• гуманнiсть.

До характеристик, якi вiдображають ставлення керівника до самого себе, належать такi:

• самокритичнiсть;

• вимогливiсть (до себе);

• здатність володіти собою в будь-якій ситуації (самовладання);

• орiєнтацiя на особистiсний розвиток, професiйне вдосконалення.

Група характеристик, якi пов'язанi iз ставленням до держави, включає:

• громадянську позицiю (позиція громадянина незалежної України);

• нацiональну свiдомiсть.

У реальному управлiнському життi проаналiзованi вище структурнi компоненти загальної психологiчної готовностi до управлiння (мотивацiйний, когнiтивний, операцiйний та власне особистiсний) тiсно переплетенi мiж собою i лише в цiлiсностi забезпечують успiшнiсть управлiння. Представленість лише одного iз компонентiв (наприклад, знань з психологiї управлiння або органiзаторських здiбностей, без доповнення їх вiдповiдними умiннями та навичками, мотивами, або ж елементiв, пов'язаних лише з плануванням, органiзацiєю та контролем, без доповнення елементами, якi стосуються спiлкування в колективi, здiйснення впливу на працiвникiв) значно обмежує можливостi ефективного управлiння в системi середньої освiти.