Частина 1. Психологiчний аналiз управлiння освітніми організаціями

Розгляд психологічних основ управління освітніми організаціями передбачає передовсім здiйснення психологiчного аналiзу процесу управлiння, тобто розкриття його змiсту, структури і психологiчних компонентiв. Саме ці групи питання і розглядатимуться в першій частині посібника. Нагадаємо, що оскільки предметом нашого аналізу виступають освітні організації, які функціонують в системі середньої освіти, то основну увагу в цій частині підручника і всіх наступних буде приділено висвітленню особливостей управління саме цими організаціями, а також обгрунтуванню специфіки управління в системі середньої освіти, порівняно з управлінням в інших соціальних сферах.

Розділ 1. Змiст, структура і психологiчнi компоненти управлiння освітніми організаціями

1.1. Зміст процесу управління

Приступаючи безпосередньо до аналізу психологічних основ управління в системі середньої освіти, слід насамперед визначити, що являють собою заклади середньої освіти (як освітні організації), та які їхні основні характеристики.

Заклади середньої освіти - це цілісні соціальні утворення, які мають спеціальну структуру і які виконують специфічні функції в суспільстві (навчання, виховання та розвитку підростаючої особистості). На основі сучасних підходів щодо розуміння сутності організацій [6; 15], до основних характеристик закладів середньої освіти як освітніх організацій, котрі повинні враховуватися в процесі професійного управління, слід віднести, на наш погляд, такі:

а) заклади середньої освіти повинні бути відкритими системами, які мають постійно враховувати зміни, що відбуваються в соціальному середовищі;

б) такі заклади мають швидко адаптуватися до нових підходів у суспільному розвитку та трансформувати їх у новий зміст навчання, нові освітні та інформаційні технології, нові стратегії взаємодії між учасниками управлінського та навчально-виховного процесу, нові психологічні характеристики учасників такої взаємодії;

в) щоб розвиватися у відповідності до соціальних змін, освітні заклади повинні постійно навчатися, тобто характеризуватися: стратегічним мисленням та баченням майбутнього; сильною корпоративною культурою; командним принципом роботи та вільним обміном інформації;

г) враховуючи специфіку діяльності (навчання, виховання та розвитку підростаючої особистості), освітні заклади повинні функціонувати на засадах гуманістичного менеджменту.

Якщо перші три ознаки повинні бути притаманні практично всім типам організацій, то четверта ознака є особливо суттєвою саме для освітніх організацій, про що мова піде в наступних підрозділах.

Визначення психологічних особливостей менеджменту освітніх організацій передбачає, насамперед, розкриття змісту, структури та психологічних складових процесу управління. Суттєвим моментом при цьому є обгрунтування найбільш актуальних психологічних аспектів його дослідження. Висвітленню цього питання і присвячений даний підрозділ.

Аналіз літературних джерел (див. частину 1-3) доводить, що у сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі з питань менеджменту організацій існує багато різних підходів і точок зору щодо дослідження змісту управління. За аналогією з визначенням менеджментом організацій (див. частину 1.) менеджмент освітніх організацій в найбільш загальному вигляді можна як спеціальний діяльності в освітніх організаціях, який безпосередньо несе відповідальність за досягнення поставлених перед організаціями цілей шляхом ефективного та продуктивного використання ресурсів.

Щодо безпосередньо змісту управління, то одним із найбільш продуктивним у контексті змісту нашої роботи є, на наш погляд, процесуальний підхід, основи якого закладені французьким дослідником А. Файолем [30]. Згідно з цим підходом, управління розглядається як процес, як серія безперервних взаємопов`язаних дій, які забезпечують успіх функціонування певної організації. Сукупність цих дій, які називаються управлінськими функціями, і які самі по собі теж є окремими процесами, і складає сутність процесу управління.

А.Файоль вважає, що існує п`ять вихідних управлінських функцій. За його словами, “управляти це означає планувати, організовувати, розпоряджатись, координувати і контролювати" [30]. Інші автори дають інший перелік управлінських функцій, які виділяються за найрізноманітнішими критеріями. Не ставлячи за мету робити огляд цих підходів, зазначимо, що це досить детально зроблено в роботах С.Г. Москвічова [16], А.Л.Свенцицького [21], В.В.Третьяченко [24].

Аналіз літературних джерел [1; 4; 6; 7; 8; 14; 15; 16; 18; 19; 21; 22; 23; 25; 28] дає можливість виділити такі управлінські функції:

• прогнозування;

• планування;

• керівництво;

• організація;

• координація;

• контроль;

• прийняття рішень;

• підбір персоналу;

• навчання персоналу;

• забезпечення професійної кар'єри працівників;

• забезпечення психічного здоров'я працівників;

• профілактика та подолання стресів в організації;

• об'єднання людей;

• формування у працівників відданості організації;

• створення сприятливого психологічного клімату в організації;

• мотивація;

• оцінка;

• комунікація,

• вирішення фінансових питань;

• представництво,

• ведення переговорів,

• підписання договорів та ін.

Фактично в кожній публікації з управління розглядається певний перелік управлінських функцій, які за деякими показниками відрізняються від аналогічних переліків інших авторів.

Значна кількість управлінських функцій свідчить про складність процесу управління і про необхідність спеціальної підготовки до нього людей, які його здійснюють (керівників, менеджерів). Така підготовка передбачає оволодіння управлінським персоналом усім "набором" зазначених управлiнських функцій, що, як свідчить досвід, досить таки непросто.

Одним із можливих підходів до розв’язання цієї проблеми є, на наш погляд, підхід, який полягає у виділенні основних функцій управління та об’єднанні їх у певні смислові блоки. Це дає можливість здійснення структурно-смислового аналізу управлінського процесу та більш продуктивного оволодіння “потенційними” та “реальними” керівниками змістом та прийомами здійснення управлінського процесу.

Продуктивним у плані систематизації різноманітних функцій управління є, на нашу думку, підхід американських вчених М.Х.Мескова, М.Альберта, Ф.Хедоурі, авторів одного з популярних на Заході підручників з менеджменту [15]. Цей підхід полягає в об`єднанні найбільш суттєвих управлінських функцій у невелику кількість функцій, які сьогодні реалізуються практично в усіх типах організацій. До них належать чотири первинні функції управління:

• планування (визначення того, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб досягти цих цілей);

• організація (створення певної структури, яка дає можливість людям ефективно працювати для досягнення певних цілей);

• мотивація (спонукання членів організації до діяльності для досягнення їх особистих цілей і цілей організації);

• контроль (забезпечення досягнення організацією своїх цілей).

Первинні функції управління, на думку вказаних авторів, об'єднуються між собою двома процесами, які притаманні кожній із первинних функцій: комунікацією (обмін інформацією) і прийняттям рішень (вибір альтернатив при здійсненні управлінських функцій). При цьому керівництво (лідерство) виступає як самостійна діяльність, яка передбачає можливість впливати на окремих працівників і групи працівників таким чином, щоб вони працювали в напрямку досягнення цілей, що дуже важливо для успіху організації.

Застосування нами зазначеного підходу до визначення суті управління в системі середньої освіти, доповнення його системно-структурним аналiзом та внесення певних уточнень щодо структури управлiння, дало можливість розглянути управління в системі середньої освіти як процес, який має, зовнішню і внутрішню структуру [10; 11].