49.Поняття та значення строків та термінів у цивільному праві. Початок перебігу та закінчення строків.

Стаття 251. Поняття строку та термінуСтроком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, пра-вочином або рішенням суду. 1. Настання чи припинення певного строку завжди тягне за собою певні юридичні на­слідки, які пов'язані з настанням чи припиненням цивільних прав і обов'язків. Тому в цивільно-правовій літературі строк зазвичай розглядається як юридичний факт або як один з елементів фактичного складу, з яким закон пов'язує настання певних правових на­слідків. Юридична енциклопедія визначає строки у праві як визначений законом, договором або іншим актом юридичний відтінок часу (період), встановлений для здійснення відповідних дій, реалізації прав або виконання зобов'язань, з настанням чи закінченням якого пов'язу­ється певна дія або подія, що має юридичне значення.

Стаття 253. Початок перебігу строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до коментованої статті перебіг строку починається наступного дня після закінчення календарної дати чи події, якою визначено його початок. Строки, що визначені роками, місяцями, тижнями, днями, починаються з наступного дня після відповідної календарної дати. Наприклад, якщо договір укладено на один рік, а дата його укладення вважається початком строку зобов'язання, то перебіг строку почина­ється з наступного дня після підписання договору. Якщо початок перебігу строку пов'язується з відповідною подією, то перебіг строку починається з наступного дня після настання відповідної події.

Стаття 254. Закінчення строку. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються прави­ла про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з почат­ку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п'ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробо­чий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем за­кінчення строку є перший за ним робочий день.

50. Класифікація строків та термінів у цивільному праві.

Класифікацію строків можна провести за різними критеріями. I. За правовими наслідками строки поділяються на:правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов'язане виникнення правовідносин або окремих прав та обов'язків. Так, саме з досягненням громадянином повноліття (18 років) законодавець пов'язує виникнення цивільної дієздатності в повному обсязі, що дає можливість громадянинові самостійно набувати та здійснювати конкретні цивільні права;правоприпиняючі. Це строки, з перебігом яких законодавець пов'язує припинення певних правовідносин, окремих прав та обов'язків. Так, після закінчення певного часу кре­дитор втрачає право звернутися з претензією до поручителя. II. За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:імперативні строки, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю сторін (строки позовної давності, претензійні строки);диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змі­нені за погодженням сторін. Наприклад, відповідно до ч.З ст. 530 ЦК, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'я­зок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. III. За призначенням:строки здійснення цивільних прав, тобто строк, протягом якого володар суб'єктивно­ го права може реалізувати можливості, закладені в суб'єктивному праві. В основному такі строки встановлюються законом, але можуть бути визначені й сторонами. Наприклад, строки придатності, зберігання, гарантійні строки;строки виконання зобов'язань (строки поставки, здачі робіт за договором підряду);строки захисту цивільних прав, тобто строк, протягом якого сторона може розрахо­вувати на захист свого права в разі порушення і отримати цей захист (строки позовної давності). IV. За способами визначення, а саме — строки, які визначаються:календарною датою (строк повернення боргу); певним періодом часу (поставка продукції — поквартальна, щомісячна);вказівкою на подію, яка неодмінно має настати . V. За ступенем визначеності:визначені строки, якщо відомо, коли саме строк настане; невизначені строки, якщо це пов'язано з певною подією, яка обов'язково настане, або з бажанням кредитора (наприклад, строк повернення боргу «за першою вимогою»). В деяких статтях ЦК законодавець вживає такий термін як «розумний строк». В ч. 1 ст. 688 ЦК визначено, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законо­давства, а якщо такий строк не встановлений, — в розумний строк після того як пору­шення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. Питання про те, який саме строк вважається розумним, як правило, виникає при кон­флікті між учасниками зобов'язання, тому вирішення цього питання покладається на ор­ган, який вирішує спір.