5. Острожська академія як культурно-філософський центр.

У ХУІ столітті в Європі духовенство пішло по шляху створення єзуїтських, протестантських, католицьких шкіл.

Це вплинуло на Україну.

У 1576р. Констянтин-Василь Острозький створив І вищого типу школу на Україні.

- це і академія (як навчальний заклад);

- друкарня;

- науково-літературний гурток.

(7 предметів: мови, математики, риторики, логіки...) Головною була латина - це загальноєвропейська мова студентів. Це робило академію закладом європейського рівня. Філософія як окрема дисципліна не викладалась. (Ще не настав на Україні період, коли її виділили в окрему науку - це синтез наук)

Викладачі в свій час здобули освіту в кращих Європейських вузах: Герасим Смотрицький, Клірик Острозький, Христофор Філалет, Дем 'ян Наливайко, Іван Вишенський.

Філософські погляди:

- Слову і мові відводилась істотна роль (тому розвивали книжну справу).

- Закликали до самопізнання - бо єднання через нього з Богом ніби то дає людині з "вєтхої" (прихильної до земного гріху), перейти в новий стан людини - духовної. Тоді їй відкриється істина біблійських текстів.

- Ідеї, співзвучні реформаторству: захист православної церкви, (Христофор Філарет написав твір "Апокрисис", де вступив у суперечку з П.Скаргою).

- Свобода совісті.

- Право світських судити церковників і знімати їх.

- Відбувається певний відхід від старокиївського розуміння життя:

- перестали оспівувати аскетизм святих;

- земні діяння, добрі справи, боротьба - більше достойні поваги;

- людину цінували не по багатству, шляхетності, а по моралі, душевності (тобто підвищили роль індивідуальних рис, а не місця в суспільстві).

Ідея рівності людей: Іван Вишенський - всі люди Богом створені як рівні, тому мають бути рівними на землі.

6. Києво-Могилянська академія.

Це був час, коли українці намагались знайти своє місце в європейському товаристві, показати що теж є цивілізованою країною. Крім цього це час, коли гуманістичні ідеї вже не були запозичені, а розвивались на власній основі.

Ця епоха представлена викладачами цієї академії:

П.Могила — професор, митрополит, реформатор, дворянин.

Теофан Прокопович — київський міщанин, навчався в Києві і Римі, від католицизму перейшов до православ я, професор математики і філософії, працював при дворі Петра І.

Інокентій Гізель - німець, вчився і викладав в Києво-Могилянській академії, Архімандрид Києво-Печерської Лаври.

Більшість вчилася в Свропі: тому західно-освітню модель поширювали і на Україні.

У академії викладалась філософія - її випускники ставали викладачами в європейських вузах.

Особливості: 1).На цій філософії відбилась епоха: це час захисту православ'я від католицизму. Тому це відбиток теології, бо філософія розглядалась як помічник віри. 2). Цю філософію називали київським візантизмом: філософія розглядається як мудрість, яку можна досягти через релігію. 3). Відчувся також вплив Західної філософії: вивчались твори Арістотеля:( "Органон", "Фізика", "Етика"), Платона, Сенеки, Ціцерона. Від схоластики брали ідеї П.Абеляра, Д.Скота, вивчали Спінозу, Декарта. Але не з усіма їх твердженнями погоджувались, деякі критикували, переосмислюючи на українському грунті. (Не сприйняли атомну теорію, та філософію Платона).

Але саме головне - філософію виділили в окрему галузь.

Уявлення про філософію та теорію пізнання.

Філософія - синтез наук, покликаних знайти істину. Саму істину ототожнювали з Богом, якого називали творящою природою.

Всі були раціоналістами.

Процес пізнання (І.Гізель): описували як теорію образів: (речі і світ - діють на людину і створюють в її голові образи побаченого. А цей образ діє на внутрішнє чуття, яке виконує 5 різних функцій:

а) загальне чуття ; б) фантазію;

в) оцінювальну здатність;

г) пам'ять;

д) розмірковувальну здатність.

Загальне чуття: відбувається через нюх, слух, зір, смак, дотик.

Фантазія: це здатність уяви.

Оцінка здатності: це оцінка можливості використання даної речі.

Пам 'ять: відтворює минулі події.

Розмірковувальна здатність: це інтелект людини.

Отже образ діє на внутрішнє відчуття і утворює відображений образ.

У філософії Георгія Щербацького знайшла своє відображення, теорія Р.Декарта ("Мислю, отже існую"), тобто він поділяв пізнання на чуттєве та розумове. (Тобто ми мислимо про те, що відчуваємо).

- Вже вивчали філософію про матерію: думали, що в основі всіх речей лежить субстракт (щось, речовина) яка може набирати різних форм.

- Причиною руху називають боротьбу протилежностей. Ще не бачили ніяких, крім механічної форми руху.

- Твердили що всі речі розташовані в просторі і часі. Що простір заповнений і пустоти немає.

- Сенс життя - в творчій праці. Людина досягне щастя лише коли поєднає задоволення потреб всіх частин тіла: плоті, серця, душі.

- Тобто не заперечується що рівень щастя залежить від матеріального добробуту (бідність Із щастям не сумісна), а щоб досягти цього -треба працювати.

- Значну увагу в Києво-Могилянській академії приділяли взаємозв'язку волі і розуму:

- визнавали свободу волі, але більше значення має розум, бо від нього залежить воля (згадайте у Гегеля - свобода це розумна воля).