Розкрити сутність та навести кількісну визначеність валового внутрішнього продукту, чистого внутрішнього продукту, національного доходу. Розкрити їх зв’язок з платіжним балансом.
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні з ресурсів, що належать як резидентам країни, так і іноземцям.
Резиденти – фізичні особи, що постійно проживають у країні; юридичні особи, які зареєстровані та функціонують у межах даної країни.
Проміжний продукт – товар, який купується з метою його подальшої обробки чи перепродажу. Кінцевий продукт – це товар, який купується для кінцевого використання. Наприклад, костюм - кінцевий продукт, а проміжний – вовна, пряжа, пошиття костюма та його реалізація.
До валового внутрішнього продукту не включається:
– вартість товарів, які вироблені домашніми господарствами для власного споживання, а не для ринку (наприклад, столяр виробив для себе меблі тощо);
– продукція, що виробляється на присадибних ділянках для власного споживання;
– продукція, яка виробляється в тіньовій економіці. Хоча така продукція й виробляється для продажу, але держава не володіє інформацією про неї , тому офіційна статистика її врахувати не може.
Тіньова економіка – економічна діяльність, яка не враховується офіційною статистикою та не оподатковується (неформальна складова тіньової економіки), а також діяльність, котра являє собою небезпеку для суспільства (підпільна складова тіньової економіки).
Слід також зазначити, що упродовж року мають місце непродуктивні угоди, які виключаються із розрахунку ВВП. Існує два типи непродуктивних угод: суто фінансові операції та продаж товарів, які вже були в ужитку.
Суто фінансові операції бувають трьох видів: 1) урядові трансфертні платежі; 2) приватні трансфертні платежі; 3) купівля-продаж цінних паперів.
Оскільки в обмін на трансфертні платежі не виконується ніяка робота, їх обсяг не входить до ВВП. Трансфертні платежі виключаються із розрахунку ВВП, тому що вони не відображають зростання поточного виробництва.
Із розрахунку ВВП також виключаються витрати на операції з цінними паперами (купівля-продаж акцій та облігацій), відрахування потерпілим внаслідок катастрофи чи стихійного лиха.
При розрахунку ВВП також виключається продаж товарів, які вже були в ужитку, оскільки вони не відображають поточного виробництва, а включають повторний рахунок.
На практиці для розрахунків ВВП використовують такі методи: за витратами на виготовлену в країні продукцію, за доходами, отриманими в результаті виробництва продукції і за виробництвом.
Розрахунок ВВП за витратами:
ВВП (в) = CВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ (2.1), де:
ВВП – валовий внутрішній продукт;
СВ – споживчі витрати домашніх господарств;
ВІ – валові внутрішні приватні інвестиції;
ДЗ – державні закупівлі ресурсів і продуктів;
ЧЕ – чистий експорт.
Першою складовою розрахунку ВВП за витратами є особисті споживчі витрати (СВ) – витрати домашніх господарств на товари поточного споживання (одяг, їжа, енергія тощо), товари тривалого користування (предмети побуту, транспортні засоби) та послуги (житло, освіта, охорона здоров’я, відпочинок, інше).
Другою складовою розрахунку ВВП за витратами є валові приватні внутрішні інвестиції (ВІ) – витрати фірм на: придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій; зведення будинків і споруд; створення товарно-матеріальних запасів; амортизацію – інвестиції на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року; а також витрати домашніх господарств на придбання житла. Валові приватні внутрішні інвестиції складаються з амортизації та чистих інвестицій (чистого приросту обсягів основного капіталу): ВI = A + ЧІ (2.2).
Третьою складовою розрахунку ВВП за витратами є державні закупівлі (ДЗ): включають державне споживання (витрати на утримання державних установ і організацій, а також на оплату послуг (заробітної плати) працівників державного сектора) та державне інвестування економіки (інвестиційні витрати державних підприємств). Державні закупівлі – це різниця між державними витратами та трансфертними платежами (ДЗ = ДВ – ТП) (2.3).
Державні витрати – це державні закупівлі товарів та послуг (грошові витрати уряду на придбання вироблених у певному році товарів та послуг) та урядові трансфертні платежі.
Четвертою складовою розрахунку ВВП за витратами є чистий експорт (ЧE) - різниця між доходами від експорту та витратами з імпорту. Експорт – товари й послуги, вироблені у країні та продані покупцям інших країн. Імпорт – витрати окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на товари й послуги, вироблені в інших країнах.
Обчислення ВВП за доходами:
ВВП (д)= ЗП + рента + процент + прибуток + A + НП (2.4), де:
ВВП – валовий внутрішній продукт;
ЗП – заробітна плата;
А – амортизація;
НП – непрямі податки.
Заробітна плата – це нарахована грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка включає основну заробітну плату, додаткові виплати до заробітної плати, виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати з приватних пенсійних фондів.
Рента - це доходи, які отримують домашні господарства за надані в оренду землі, житло, приміщення, нерухоме майно тощо.
Процент – дохід власників грошового капіталу, що заощаджується домашніми господарствами, який вони отримують від підприємців (фірм) за користування позичкою.
Прибуток – дохід, який отримують власники одноосібних господарств, товариств та корпорації. Він складається з чистого прибутку приватних підприємств (некорпоративний прибуток) та прибутків корпорацій (прибуток = некорпоративний прибуток + корпоративний прибуток). Некорпоративний прибуток – це податок на прибуток та нерозподілений прибуток. Нерозподілений прибуток є джерелом розширеного відтворення підприємств.
Корпоративний прибуток використовується за такими напрямами: а) частина прибутку перераховується до державного бюджету у вигляді податків – ППК (податки на прибуток корпорацій); б) друга частина виплачується акціонерам у вигляді дивідендів; в) третя частина прибутків корпорацій створює так званий нерозподілений прибуток корпорацій (НПК). Він іде на відновлення використаного капіталу, інвестується в створення нових об’єктів виробництва або купівлю обладнання.
Амортизація – це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.
Непрямі податки – податки, які входять у ціну товару. До непрямих податків належать:
– податок на додану вартість – податок, який встановлюється як процент до доданої вартості, тобто податок на різницю між вартістю товарів, проданих фірмою (підприємством) і вартістю матеріалів та послуг, куплених фірмою в інших фірм;
– акцизний збір - податок, що накладається на купівлю специфічного товару або групи товарів (наприклад, алкогольні напої чи тютюнові вироби);
– мито - податок, який накладає держава на імпортні та експортні товари;
– ліцензійні платежі тощо.
ВВП за виробництвом показує внесок кожного виробника і національного виробництва в цілому. При розрахунку ВВП за виробництвом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки: ВВ – ПС = ДВ (2.5), де ВВ - валовий випуск; ПС – проміжне споживання; ДВ – додана вартість. Додана вартість-це різниця між виторгом від продажів і вартістю проміжної продукції (вартість сировини й матеріалів, які кожна фірма купує в інших фірм).
Усі три методи розрахунку ВВП є рівноцінними і дають однаковий результат.
Величина ВВП залежить як від обсягу виробленої продукції, так і від рівня цін. Оскільки ціни можуть зростати і падати, порівнювати обсяги ВВП можна у незмінних (постійних) цінах. У зв'язку з цим ВВП вимірюють у поточних і постійних цінах.
ВВП, визначений у поточних (фактичних) цінах, називають номінальним. Номінальний ВВП – це загальний обсяг виробництва, який обчислюється в поточних ринкових цінах (фактичні ціни того року, який є предметом обліку або аналізу). На величину номінального ВВП впливає динаміка обсягу виробництва та динаміка рівня цін.
ВВП, визначений у незмінних (постійних) цінах, називають реальним. Реальний ВВП – це загальний обсяг виробництва, який обчислюється в постійних цінах (фактичні ціни того року, котрий приймають за базовий у разі обчислення макроекономічної динаміки). На величину реального ВВП впливає лише зміна обсягів виробництва. Реальний ВВП можна розрахувати шляхом коригування номінального ВВП на індекс цін.
ВВПр =
х 100% (2.6),
де:
ВВПр – реальний ВВП.
Чистий внутрішній продукт і національний дохід
Чистий внутрішній продукт – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів та послуг за винятком відрахувань на споживання капіталу (амортизації – щорічних відрахувань, що показує розмір капіталу, спожитого в процесі виробництва).
ЧВП = ВВП – A (2.14), де:
ЧВП – чистий внутрішній продукт;
ВВП – валовий внутрішній продукт;
А – амортизація.
Розрахунок ЧВП за витратами:
ЧВП (в)= ВВП-A = CВ+(ВІ-A)+ДЗ+ЧE = CВ+ЧІ+ДЗ+ЧЕ (2.15), де:
ЧВП – чистий внутрішній продукт;
ЧІ – чисті інвестиції (ЧІ= ВІ-А).
Розрахунок ЧВП за доходами:
ЧВП (д)= ВВП – A = ЗП + рента + процент + прибуток + НП (2.16), де:
ЧВП – чистий внутрішній продукт;
ЗП – заробітна плата;
НП – непрямі податки.
Важливим макроекономічним показником є національний дохід (НД).
Національний дохід - це дохід, який створено факторами виробництва в результаті їхньої участі в процесі виробництва поточного обсягу ВВП, або вартість ресурсів, що використовуються для виробництва обсягу продукції в поточному році.
Національний дохід розраховується шляхом вилучення з вартості чистого внутрішнього продукту непрямих податків.
НД = ЧВП – НП (2.17), де:
НД – національний дохід;
ЧВП – чистий внутрішній продукт;
НП – непрямі податки.
Національний дохід – це сукупний дохід, який заробляють власники факторів виробництва: робочої сили (заробітна плата найманих працівників), землі (земельна рента) та власники капіталу (прибуток і процент) за рік. Він вважається заробленим доходом.
НД = ЗП + рента + процент + прибуток (2.18), де:
НД – національний дохід;
ЗП – заробітна плата.
З точки зору постачальників ресурсів національний дохід є вимірювачем доходів, які вони отримують від участі у поточному виробництві. З точки зору фірм (підприємств) національний дохід є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів.
Національний дохід відображає ринкові ціни економічних ресурсів,
які використовуються на створення обсягу виробництва даного року.
Розкрити зв’язок ВВП, ЧВП та НД з платіжним балансом.
Платіжний баланс – це статистичний звіт, поданий у формі бухгалтерських рахунків, про торгові та фінансові угоди економічних суб’єктів країни із закордоном за певний період часу, як правило за рік.
В Україні всі статті платіжного балансу об’єднуються в два розділи: 1) рахунок поточних операцій; 2) рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій.
Рахунок поточних операцій включає:
- баланс товарів і послуг (експорт товарів і послуг, імпорт товарів і послуг). Якщо баланс товарів і послуг (чистий експорт) є додатнім, то це свідчить про зростання ВВП і навпаки;
баланс товарів (експорт товарів імпорт товарів;
баланс послуг (експорт послуг, імпорт послуг).