Пропозиція грошей
Величина грошової пропозиції регулюється центральним банком і не залежить від процентної ставки. Збільшення пропозиції грошей стимулює сукупний попит і є важливим інструментом стабілізаційної (антициклічної) політики.
Попит на гроші – це попит на реальну грошову масу. Він включає попит на гроші для угод (трансакційний попит на гроші) і попит на гроші як активи (спекулятивний попит на гроші).
ПГ = ПГу + ПГа (9.3), де:
ПГ – попит на гроші;
ПГу – попит на гроші для угод;
ПГа – попит на гроші як активи.
Попит на гроші для угод (трансакційний попит на гроші) відображає ту кількість грошей, яку економічні суб’єкти хотіли б мати на руках для здійснення повсякденних ділових угод.
Попит на гроші для угод (трансакційний попит на гроші)
Оскільки попит на гроші для угод не залежить від процентної ставки, він має вигляд вертикальної прямої. Кількість грошей у обігу при цьому визначається рівнянням обміну, відомим як формула Фішера:
ГМ х ШОГ = РЦ х О (9.4) , де:
ГМ – грошова маса (кількість грошей в обігу);
ШОГ – швидкість обігу грошей (кількість разів витрачання грошової одиниці протягом року в процесі економічного кругообігу);
РЦ – середній рівень цін;
О – кількість угод.
Цілком справедливо вважати, що немає таких угод, які не були б враховані у ВВП. Тоді:
ГМ х ШОГ = РЦ х ВВПр (9.5), де:
ВВПр – реальний ВВП; РЦхВВП р = ВВП номінальний.
Попит на гроші для угод (ПГу) дорівнює:
ПГу
=
(9.6), де:
ВВПр – реальний ВВП;
ШОГ – швидкість обігу грошей.
Реальний ВВП лежить в основі номінального ВВП:
РЦ х ВВПр = ВВПн (9.7), де:
РЦ – рівень цін;
ВВПр – реальний ВВП;
ВВПн – номінальний ВВП.
ГМ
=
(9.8),
де:
ГМ – грошова маса;
ВВПн – номінальний ВВП;
ШОГ – швидкість обігу грошей.
(9.9), де:
ШОГ – швидкість обігу грошей;
ВВПр – реальний ВВП;
ПГу – попит на гроші для угод;
ВВП – номінальний ВВП;
ГМ – грошова маса.
Вартість можна зберігати не тільки у формі грошей, а й у формі фінансових активів (наприклад облігацій). Кожна з цих форм має свої переваги й недоліки. Перевага грошей – їх ліквідність (здатність будь-яких активів виступати засобом оплати угод або без втрат перетворюватися на цей засіб), недолік полягає в тому, що вони не приносять доходу своєму власнику. Переваги володіння облігаціями полягають в тому, що вони приносять дохід у формі процента, їх недоліком є низька ліквідність.
Тому особи, які володіють вартістю, постійно вирішують проблему: зберігати вартість у формі грошей чи у формі фінансових активів. На її вирішення впливає процентна ставка, тобто рівень доходів від фінансових активів. Процентна ставка визначає попит на гроші як активи (спекулятивний попит на гроші). Чим вона вища, тим більше альтернативна вартість грошей, тобто тим більше доходу втрачають власники грошей від їх зберігання. Тому при зростанні процентної ставки зростає попит на фінансові активи й падає попит на гроші як бездохідний актив.
Попит на гроші як активи (спекулятивний попит на гроші)
Попит на гроші для угод і попит на гроші як активи визначає загальний попит на гроші:
ПГ = ПГу + ПГа (9.10), де:
ПГ – загальний попит на гроші;
ПГу – попит на гроші для угод;
ПГа – попит на гроші як активи.