23. Здійснити аналіз ринку праці та визначити механізм його функціонування. Розкрити сутність та механізм державного регулювання зайнятості

Ринок праці – ринок, на якому в результаті взаємодії попиту та пропозиції встановлюється ціна на трудові послуги у вигляді заробітної плати.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захисту, релігією, податковою системою тощо.

Попит на робочу силу визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічного оснащення виробництва.

За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:

1) потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця (хто може бути залучений до занятих: домогосподарки, студенти денної форми та учні старших класів, військовослужбовці тощо);

2) циркулюючого, тобто сфери купівлі – продажу робочої сили (відносяться безробітні);

3) внутрішньо фірмового, тобто того, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками.

Основними шляхами покращення зайнятості і захисту безробітних є такі:

• функціонування бірж праці (центрів зайнятості населення);

• встановлення фондів для підтримки безробітних;

• організація перепідготовки і підвищення кваліфікації безробітних;

• виплата допомоги безробітним;

• розробка і реалізація державних програм зайнятості.

Державне регулювання зайнятості здійснюється з допомогою державної політики зайнятості – діяльності держави, спрямованої на регулювання елементів ринку праці для досягнення оптимального в конкретних соціально–економічних умовах рівня зайнятості, більш повної відповідності робочої сили та структури робочих місць, пом’якшення наслідків безробіття.

Основні завдання державної служби зайнятості:

• аналіз і прогноз попиту і пропозиції на робочу силу, інформування населення і державних органів управління про стан ринку праці;

• консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважених ними органів, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і забезпечення робочою силою;

• облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

• надання допомоги громадянам у підборі роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі працівників;

• проведення профорієнтації населення, насамперед молоді та незайнятих громадян;

• організація професійної підготовки й перепідготовки працівників, які звільняються, та інших категорій незайнятого населення;

• надання послуг з працевлаштування і професійної орієнтації працівникам, що звільняються і незайнятому населенню;

• реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі грошової;

• участь у підготовці перспективних і поточних державної й територіальних програм зайнятості та заходів щодо соціального захисту різних груп населення від безробіття;

• здійснення контролю за виконанням законодавства про зайнятість.

Основні напрями державного регулювання ринку праці:

• працевлаштування незайнятого населення та надання допомоги в професійній підготовці та перепідготовці;

• соціальний захист людей, які постраждали від безробіття;

• створення гнучких форм зайнятості, тобто сприятливих умов, здатних підвищити рівень зайнятості населення;

• правове забезпечення відносин праці. Закон України “Про зайнятість населення” визначає правові, економічні та організаційні засади зайнятості населення нашої держави, а також соціальні гарантії з боку держави щодо реалізації громадянами права на працю.