Визначити основи фіскальної політики: сутність та засоби впливу дискреційної та автоматичної фіскальної політики на валовий внутрішній продукт
Фіскальна (бюджетно-податкова) політика – це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних закупівель із метою цілеспрямованого впливу на її соціально – економічний розвиток; це заходи, що вживає уряд країни для стабілізації економіки.
Дискреційна фіскальна політика – це політика, коли уряд свідомо маніпулює податками та державними закупівлями з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію.
Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти (державні закупівлі; чисті податки).
В реальній практиці цільовий приріст ВВП визначається урядом наперед, а необхідне збільшення державних закупівель є пошуковою величиною.
+
Δ ДЗ =
(8.1), де: Δ ВВП – приріст ВВП; Мв –
мультиплікатор витрат.
Якщо збільшення ВВП визначається урядом наперед, то на цій основі можна обчислити необхідне зниження чистих податків:
ΔЧП =
(8.2), де: +Δ ВВП – приріст ВВП; ГСС –
гранична
схильність до споживання; Мв – мультиплікатор витрат.
Для визначення мультиплікатора податків повернемося до формули величини зниження чистих податків і поділимо обидві її частини на Δ ЧП:
Ліва частина наведеного рівняння є мультиплікатором податків, а права спрощується до виразу ГСС х Мв. Звідси випливає формула мультиплікатора податків: Мп = ГСС х Мв (8.3), де: ГСС – гранична схильність до споживання; Мв – мультиплікатор витрат.
Якщо у
наведеній вище формулі замість ГСС
підставити 1 – ГСЗ, а замість Мв –
,
то Мп = Мв – 1 (8.4).
+Δ ВВП = – Δ ЧП х Мп (8.5).
Оскільки мультиплікатор податків завжди нижчий від мультиплікатора витрат, то це означає, що кожна одиниця приросту державних закупівель викликає більший приріст ВВП, ніж кожна одиниця зниження чистих податків. З розрахунку на однаковий приріст ВВП, збільшення державних закупівель для державного бюджету є менш збитковим варіантом фіскальної політики, ніж зниження чистих податків.
Автоматична фіскальна політика – це така політика, яка, впроваджуючи в економіку певну систему податків і трансфертів, забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію в автоматичному режимі, тобто без державного втручання.
ГКП
=
(8.6).
Чисті податки в періоді t можна визначити за допомогою такої формули:
ЧП t = ЧП в періоді t –1 + зміна ВВП в періоді t х ГКП (8.7), де:
ЧП t чисті податки в періоді t;
ЧП t = 1 чисті податки в періоді t –1;
Зміна ВВП в періоді t;
ГКП –граничний коефіцієнт податків.
Мвс
=
(8.8), де:
Мвс – складний мультиплікатор витрат в умовах закритої економіки;
ГСС – гранична схильність до споживання;
ГКП – граничний коефіцієнт податків.
Мпс
=
(8.9),
де:
Мпс – складний мультиплікатор податків;
ГСС – гранична схильність до споживання;
ГКП – граничний коефіцієнт податків.
При зміні державних закупівель, податкових ставок або рівня трансфертів можна обчислити приріст ВВП із застосуванням складних мультиплікаторів: Δ ВВП = Δ ДЗ х Мвс, Δ ВВП = Δ ЧП х Мпс.
Підсумкова зміна ВВП за рахунок збільшення державних закупівель та чистих податків:
Δ ВВП = +Δ ДЗ х Мвс – Δ ЧП х Мпс (8.10), де:
Δ ВВП – приріст ВВП;
+Δ ДЗ – приріст державних закупівель;
Мвс – мультиплікатор витрат складний;
Δ ЧП – приріст чистих податків;
Мпс – мультиплікатор податків складний.