
- •Визначити предмет, об’єкт та суб’єкти макроекономіки, основні види їх економічної діяльності. Навести та обґрунтувати логічну модель макроекономіки.
- •Розкрити роль макроекономіки як теоретичної основи економічної політики держави. Проаналізувати основні види економічної політики
- •Розкрити сутність та навести кількісну визначеність валового внутрішнього продукту, чистого внутрішнього продукту, національного доходу. Розкрити їх зв’язок з платіжним балансом.
- •Розкрити сутність, навести кількісну визначеність особистого доходу та доходу кінцевого використання. Показати їх вплив на рівень життя населення
- •Проаналізувати фази економічного циклу. Сутність розриву валового внутрішнього продукту. Розкрити найважливіші заходи антикризової політики держави
- •Графік фаз економічного циклу
- •Фази економічних циклів
- •Найважливіші заходи антикризової політики
- •Визначити сутність, причини, види безробіття та розкрити методику визначення втрат валового внутрішнього продукту від циклічного безробіття
- •Розкрити сутність інфляції, рівень та темп інфляції. Показати відмінність між інфляцією попиту та інфляцією витрат. Розкрити сутність антиінфляційної політики держави
- •Крива а. Філіпса
- •Крива сукупного попиту
- •Вплив нецінових факторів на сукупний попит
- •Класична модель сукупної пропозиції
- •Кейнсіанська модель сукупної пропозиції
- •Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію
- •10.Визначити та здійснити порівняльний аналіз функцій споживання та заощадження, їх графічна інтерпретація. Середня та гранична схильність до споживання та заощадження.
- •Графік функції споживання
- •Графік функції заощадження
- •11. Розкрити інвестиційний механізм: чинники інвестиційного попиту, чистий прибуток від інвестування, інвестиційна функція, графічна інтерпретація
- •Графік інвестиційного попиту
- •Інфляційний розрив
- •13. Розкрити роль держави у ринковій економіці, її економічні функції. Здійснити аналіз основних форм державного регулювання ринкової економіки
- •Здійснити порівняльний аналіз класичної та кейнсіанської теорій макроекономічного регулювання економіки
- •Здійснити порівняльний аналіз альтернативних теорій макроекономічного регулювання економіки.
- •Визначити основи фіскальної політики: сутність та засоби впливу дискреційної та автоматичної фіскальної політики на валовий внутрішній продукт
- •Проаналізувати взаємозв’язок фіскальної політики і державного бюджету. Розкрити сутність прямих та непрямих податків. Назвати основні принципи побудови податкової системи держави
- •Розкрити основи грошового ринку: пропозиція і попит на грошовому ринку, кількісна визначеність та механізм досягнення рівноваги між ними
- •Пропозиція грошей
- •Рівновага на грошовому ринку
- •Проаналізувати сутність, мету грошово-кредитної політики держави. Розкрити методи регулювання грошової маси
- •Розкрити сутність платіжного балансу, його основні розділи, види сальдо та показати взаємозв’язок між платіжним балансом і валютним курсом
- •Торговельна політика держави: сутність, види та основні інструменти її здійснення. Обсяги, товарна та регіональна структура зовнішньої торгівлі України
- •23. Здійснити аналіз ринку праці та визначити механізм його функціонування. Розкрити сутність та механізм державного регулювання зайнятості
- •Поняття економічної нерівності. Крива Лоренця. Розкрити основні елементи системи соціального захисту населення в Україні
- •Крива Лоренця
- •Розкрити сутність, фактори та типи економічного зростання. Визначити основні засади моделі економічного зростання Домара-Хоррода та р. Солоу
Визначити предмет, об’єкт та суб’єкти макроекономіки, основні види їх економічної діяльності. Навести та обґрунтувати логічну модель макроекономіки.
Макроекономіка – економічна наука, що досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.
Розрізняють позитивну (відповідає на питання: як воно є) і нормативну (відповідає на питання: як має бути)макроекономіку.
Макроекономічний аналіз має два рівні:
ex post аналіз – національне рахівництво (базується на
визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і яких результатів досягла);
ex ante аналіз - прогностичне моделювання (це прогнозне
моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій).
Економічна система – це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг. Кожна економічна система розв’язує три основні економічних питання: що виробляти?, як виробляти?, для кого виробляти?
Основні ознаки класифікації економічних систем: 1) форма власності на засоби виробництва; 2) спосіб регулювання економічної діяльності.
Економічні системи: традиційна (натуральна) економіка; централізована (командно-адміністративна) економіка; ринкова економіка вільної конкуренції; регульована ринкова (змішана) економіка, або соціально орієнтована ринкова економіка.
Об’єктом макроекономіки є історично визначена економічна система
(економічна система в цілому та її агреговані параметри).
Агрегування- це поєднання окремих одиниць або даних у одну одиницю.
Предметом макроекономіки є ефективність функціонування механізмів економічної системи.
Методи макроекономіки: метод наукової абстракції; метод аналізу; метод синтезу; метод індукції; метод дедукції. Основним методом макроекономічного дослідження є економіко - математичне моделювання.
Основні функції макроекономіки: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, виховна і методологічна.
Суб’єкти макроекономіки та основні види їх економічної діяльності
1. Сектор домашніх господарств включає всі приватні господарства країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Домашнє господарство - економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, забезпечує ними економіку й використовує отримані за це доходи для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби його та членів родини. Домашні господарства здійснюють такі види економічної діяльності: 1) пропонують фактори виробництва; 2) споживають частину отриманого доходу; 3) заощаджують.
2. Підприємницький сектор – це сукупність усіх фірм, що зареєстровані та діють у межах країни (мета діяльності фірм - отримання прибутку). Підприємницький сектор здійснює такі види економічної діяльності: 1) пред’являє попит на фактори виробництва; 2) пропонує результати своєї діяльності; 3) інвестує.
3. Державний сектор – це всі державні підприємства, інститути та установи. Основне завдання держави полягає у створенні суспільних благ, які надходять споживачам на безоплатній основі (безпека, досягнення фундаментальної науки та вирішення загальнодержавних програм, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур). Держава також формує правове середовище для діяльності економіки, здійснює перерозподіл доходів.
Основні види економічної діяльності державного сектору: збір податків; державні закупівлі товарів та послуг, інвестування державного сектору; визначення пропозиції грошей для всіх макроекономічних суб’єктів.
4. Сектор закордон включає всі економічні суб’єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути.
Суб’єкти макроекономіки беруть участь у кругообігу матеріальних і грошових засобів, які утворюють економічний організм.
Навести та обґрунтувати логічну модель макроекономіки
Ринкова економіка може бути тільки системою ринків. Із багатьох ринків Дж. М. Кейнс виділив чотири основних: 1) ринок благ (товарів та послуг); 2) ринок грошей; 3) ринок цінних паперів; 4) ринок праці.
Взаємодія між цими ринками забезпечує механізм руху макроекономіки та відображується в усіх макроекономічних моделях.
Логічна модель макроекономіки
Об’єднаємо всі ці ринки в один макроринок та доповнимо його
такими обов’язковими макроекономічними зв’язками:
Фірми та домашні господарства сплачують державі податки;
Держава здійснює трансфертні платежі домашнім господарствам
(державні виплати індивідам, які не обумовлюються їх безпосередньою участю в суспільному виробництві: допомога по безробіттю, пенсії, стипендії тощо) та дотації фірмам (урядові платежі, що надаються окремим підприємствам і домашнім господарствам.
3. Фірми частину отриманого прибутку перетворюють на інвестиції
(майбутня пропозиція), а домашні господарства частину доходу - на заощадження (майбутній попит);
4. Держава частину бюджету використовує на фінансування
неринкового сектору економіки (наука, освіта, охорона здоров’я, державний апарат, оборона тощо);
5. Держава перебуває в кредитних відносинах із закордоном.