116. «Змішана відповідальність».

Змішана відповідальність. Правила змішаної відповідальності застосовуються в тих випадках, коли шкода і збитки є результатом винних дій обох сторін. Фактично в цьому випадку мова йде про зменшення відповідальності однієї особи перед іншим, якщо інша особа також винна в наслідках. Найбільш показовим прикладом є дорожньо-транспортна пригода, коли обидва водія допустили помилки, порушили Правила дорожнього руху. Розмір відповідальності залежить від ступеня вини того й іншого.

При змішаній відповідальності її розмір визначається відповідно мірі провини кожної із сторін. Типовим випадком такої відповідальності в цивільному праві є відповідальність, пов'язана з відшкодуванням збитків, які виникли від зіткнення суден. Кодекс торгівельного мореплавання (КТМ) передбачає із цього приводу наступні правила. Якщо зіткнення суден сталося випадково або унаслідок непереборної сили, то жодної відповідальності не настає. Збитки зазнає той, хто їх потерпів. Якщо ж зіткнення суден викликане неправильними діями або упущеннями одного з них, то і відповідальність у формі відшкодування збитків покладається на винну в зіткненні сторону. У тих же випадках, коли зіткнення викликане неправильними діями всіх суден, які зіткнулися, то «відповідальність кожною із сторін визначається пропорційно міри провини». І, нарешті, відповідальність в порядку регресу має місце в тих випадках, коли особа, яка понесла відповідальність перед потерпілим з вини третьої особи, має право вимагати від останньої відшкодування збитків, які зазнали повністю або в певній частині. Так, страхова організація, яка відшкодувала власникові автомобіля заподіяну третьою особою шкоду, має право зажадати відшкодування збитків з винного причинителя шкоди.

117. Поняття та цивільно-правове значення строків та термінів.

Відповідно до ст. 251 Цивільного Кодексу України:

1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

З визначеними моментами або періодами часу чинне цивільне законодавство пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов’язків, необхідність вчинення передбачених законом чи договором дій, можливість примусового здійснення порушеного права тощо. Таким чином можна говорити про те, що строки та терміни є юридичними фактами — підставами виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин, або одним з елементів юридичного складу.

Точне дотримання учасниками цивільних правовідносин строків здійснення приналежних їм прав є необхідною умовою реального забезпечення їхніх матеріальних та моральних інтересів.

Вперше на законодавчому рівні закріплено поняття строків та термінів у цивільному праві, визначивши їх принципову різницю. Так строком визнається певний період часу, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив певного проміжку часу, у результаті якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини.

Поняття терміну взагалі можна назвати новим для цивільного права, тому що традиційно воно не виділялося окремо, а розглядалося як складова частина строку. Однак, безумовно, справедливим є виділення самостійного поняття терміну, що визначається як момент у часі, з настанням якого пов'язується виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин. Аналізуючи вказані визначення, можна зробити висновок, що термін може визначатися окремо, а може розглядатися як складова частина строку (наприклад, його початковий і кінцевий моменти).