115. Ступінь вини суб’єктів правовідносин при визначенні розміру цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правове порушення має специфічний склад (corpus delikti civile). До елементів цивільно-правопорушення відноситься:

• протиправність діяння боржника.

Тобто поведінка боржника має порушувати приписи законодавства так і умови договору. Наприклад, якщо за договором займу термін сплати певної грошової суми спливає 5 січня, то несплата цієї суми 4 січня є правомірною поведінкою, тому що термін сплати боргу ще не настав, отже не порушуються приписи цивільного законодавства. Несплата вказаної суми 6 січня є правопорушенням, тому що сплинув термін сплати богу за зобов’язанням і має місце невиконання зобов’язання.

Протиправним може бути й бездіяльність: невиконання юридичного обов’язку. Наприклад, працівник міліції не втрутився і не припинив противоправні дії проти (хуліганство) особи чи лікар не надав екстреної лікарської допомоги особі, яка її потребувала;

• виникнення збитків чи шкоди у кредитора, а саме:

знищується, пошкоджується чи приводиться у непридатність майно, витрачаються додаткові кошти на локалізацію та усунення наслідків правопорушення, втрачається можливість отримання прибутку чи доходу, тощо;

погіршується здоров’я потерпілої особи, що призводить до втрати працездатності, необхідності лікування і витрачання на це коштів, часу. При смерті особи його утриманці втрачають джерела забезпечення свого існування, погіршується їх матеріальне становище, іноді звичайні життєві зв’язки (можливість відвідування клубів за інтересами, певних навчальних закладів, займатись певним хобі) тощо;

• фізична особа перетерпіває моральні страждання та переживання.

наявність причинного зв'язку між протиправним діянням боржника і виникненням збитків у кредитора. Причинний зв’язок – об’єктивна залежність між явищами, в даному разі протиправними діями) та їх наслідками. Тобто одна дія – протиправна поведінка особи (причина) має спричиняти виникнення певного наслідку – збитків у боржника. Причинний зв’язок може бути безпосередній чи опосередкований – дволамповий. Останній будується за схемою: не було би однієї дії, не виникла б потреба у іншій в результаті якої сумарно завдано шкоду;

вина (провина) боржника – психічне ставлення порушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Відповідно до ст. 614 ЦК вина як підстава відповідальності за порушення зобов’язання є необхідним елементом. Особа, що порушила зобов’язання несе відповідальність лише за наявності вини, якщо інше не встановлене договором або законом.

В цивільному праві винність боржника завжди презюмується. Він вважається винним доти, доки не докаже зворотнє, тобто боржник повинен сам доказати відсутність його вини і доказати одну із передбачених законом підстав для звільнення від відповідальності.

Отже відповідальність за вину є загальним правилам, яке втім допускає винятки, що встановлюються домовленістю сторін чи законом. Так, ст. 618 ЦКУ встановлює, що в разі покладання виконання зобов’язання на третю особу, відповідальність за його невиконання або неналежне виконання несе сторона за договором, якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Вина можлива у формі умислу або необережності. Здебільше для вини у цивільному праві характерна друга форма. Виключення складають навмисні публічні правопорушення в результаті яких завдається й збиток чи шкода, наприклад навмисне вбивство, шахрайство.

Вина може бути на стороні боржника або обох сторін зобов’язання одночасно (змішана вина). За змішаної вини суд відповідно до форми та міри вини сторін зобов’язання може зменшити розмір відповідальності.

При наявності всіх елементів названого складу правопорушення воно є повним. Наявність вказаного складу правопорушення є необхідною для притягнення до майнової відповідальності. Відсутність хоча б одного з них робить це неможливим.

Проте закон установлює з нього деякі виключення. Мова йде про покладання цивільної відповідальності лише за наявності деяких з названих умов. Наприклад, у ряді випадків не має цивільно-правового значення наявність чи відсутність збитків або вини в діях порушника. Так цивільно-правова відповідальність за заподіяну джерелом підвищеної небезпеки збиток (шкоду) настає без вини. Такі склади цивільного правопорушення за яких до відповідальності притягується особа без наявності одного його необхідного елементу є виключенням із загального правила. Вони отримали у доктрині права назву усічених.