114. Зміна розміру цивільно-правої відповідальності.

Як правило, закон передбачає можливість відійти від принципу повного відшкодування нанесеного контрагенту збитку. Частина 3 ст. 22 ЦК України встановлює, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Таким чином можливість зменшити чи збільшити розмір відповідальності може бути передбачена договором і законом. Якщо така умова є договірною то це може слугувати кабальності договору – завідомо гіршому правовому становищу однієї, здебільше економічно слабкої сторони.

Підставою для зміни розміру цивільно-правової відповідальності є вказані у законі чи передбачені в договорі, зокрема його застереженнях, юридичні факти. Серед них насамперед є вина кредитора. Як вже вказувалось відповідно до ст. 616 ЦКУ в разі порушення зобов’язання з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Крім вини кредитора такою підставою є й матеріальний стан потерпілого та особи, яка завдала збитку чи шкоди. Відповідно до ст.1193 передбачено можливість урахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди Так, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Альтернативна і виняткова неустойки є випадками обмеження розміру відповідальності (коли в першому випадку потерпілий вибирає, чи стягувати йому тільки неустойку чи тільки збитки; в другому випадку особа сплачує тільки штраф і не відшкодує збитки).

В окремих випадках закон обмежує відшкодування збитків розмірами реального збитку. Обмеження відповідальності використовуються головним чином у підприємницьких договорах і не є характерним для договорів із громадянами.

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 p. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та вона не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Законом допускається встановлення обов'язку причинителя шкоди в позадоговірних відносинах виплатити потерпілому компенсацію понад установлений законом відшкодування шкоди. Зменшенню розмір позадоговірної відповідальності, як правило, не підлягає.