112. Особливості відповідальності за порушення грошових зобов’язань

Ч. 1 ст. 625 ЦК встановлює виняток із зазначеного загального правила, який стосується відповідальності боржника за порушення грошового зобов’язання. Грошовим є зобов’язання, за яким боржник зобов’язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів. Оскільки за загальним правилом цивільно-правова відповідальність настає за наявності вини особи, яка порушила зобов’язання, і ця вина презюмується, то особа, довівши, що виконання зобов’язання стало неможливим за її вини, звільняється від відповідальності. Винятком з цього правила є покладення відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання, оскільки гроші завжди є в обігу і способи їх придбання особою теж існують різні.                _т

Ч 2 ст. 625 Цк визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. По-третє, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, має сплатити кредиторові 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Ст. 617 ЦК вказує, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

113. Межі цивільно-правової відповідальності.

Закріплення в цивільному законодавстві вини як обов'язкової підстави відповідальності дає змогу стверджувати, що відповідальність у цивільному праві не є абсолютною, а поширюється до певних меж. Цими межами виступають обставини, наявність яких звільняє зобов'язану особу від цивільно-правової відповідальності. Однією з підстав, що звільняє боржника від відповідальності, є винна поведінка кредитора.

Стаття 210 ЦК передбачає, що коли невиконання або неналежне виконання зобов'язання обумовлено умислом або необережністю кредитора, боржник звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом. В ст. 450 ЦК закріплюється положення, згідно з яким вина потерпшого в формі умислу звільняє володільця джерела підвищеної небезпеки від відповідальності за шкоду, яка була заподіяна цим джерелом.

У цих випадках зобов'язання припиняється неможливістю виконання, якщо вона викликана обставинами, за які боржник не відповідає (ст. 222 ЦК). Ще в римському праві були визначені дві обставини, які звільняли боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання: випадок (казус) та непереборна сила.

Випадок (казус) — це суб'єктивна підстава звільнення від цивільно-правової відповідальності. Випадок (казус) має місце тоді, коли психічне ставлення суб'єкта до своїх дій (бездіяльності) та їх результатів виражається в неусвідомленні і неможливості усвідомлення протиправності своєї поведінки та непередбаченні її протиправних наслідків.

Іншими словами, при наявності випадку відсутня вина боржника, а за відсутності вини немає цивільно-правової відповідальності, крім ситуацій, коли законом або договором передбачена підвищена відповідальність (незалежно від вини).