109. Принцип повноти цивільно-правової відповідальності.

Відповідальність у формі відшкодування збитків підпорядкована принципу повного відшкодування майнової шкоди (п. 1 ст. 15 ГК РФ). 0%92%D1%96%D0%B4%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%8C"Відповідно до нього відшкодуванню підлягають всі збитки у формі реального збитку та упущеної вигоди, причинно пов'язані з правопорушенням. Ця санкція відноситься до числа законних. Навіть якщо в договорі не передбачено право потерпілої особи стягнути збитки, вони підлягають відшкодуванню, крім випадків, коли договором або законом відповідальність прямо обмежується 0%A1%D1%82%D1%8F%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F"стягненням, наприклад, виключною або альтернативної неустойки. Аналізована форма відповідальності є найбільш загальною, використовуваної при порушенні прав суб'єктів у будь-якій сфері. 0%A0%D0%BE%D0%B7%D1%80%D0%B0%D1%85%D1%83%D0%BD%D0%BA%D0%B8"Розрахунок підлягають відшкодуванню збитків здійснюється за такими правилами

За основу розрахунків беруться:

а) для певних видів речей (товарів, продукції), послуг, робіт - ціни, встановлені в конкретних нормативних актах і діють у місці виконання зобов'язання, на день добровільного задоволення вимог кредитора, а при примусовому стягненні - на день пред'явлення позову до суду;

б) договірні ціни, встановлені сторонами в угоді і діють на день добровільного виконання зобов'язання або на день пред'явлення позову, якщо інше не передбачено законом (іншим нормативним актом) або договором;

в) ринкові ціни на 0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8"товари (продукцію), послуги, роботи, що діють у тому місці, де належало виконати зобов'язання, на день добровільного виконання або на день пред'явлення позову.

Днем добровільного виконання зобов'язання вважається дата фактичного виконання, а не день, визначений за умовами зобов'язання.. При підрахунку збитків враховуються витрати кредитора, пов'язані з прийнятими нею заходами і приготуваннями для отримання вигоди, яка була упущена у зв'язку з порушенням обов'язків боржником. Подібні витрати, безумовно, повинні бути відшкодовані в рамках реального збитку.

110. Форми цивільно-правової відповідальності.

Під формою цивільно-правової відповідальності розуміють форму вираження додаткових обтяжень, що покладаються на правопорушника.

Відповідальність може настати у таких формах: відшкодування збитків; сплати неустойки; втрати завдатку; конфіскації майна; примусового виконання обов´язку; втрати суб´єктивного цивільного права тощо.

Найпоширенішою формою відповідальності є відшкодування збитків. Під збитками розуміються ті негативні наслідки, що настали в майновій сфері потерпілого внаслідок здійснення проти нього цивільного правопорушення. Ці негативні наслідки складаються з двох частин: реальних збитків та упущеної вигоди.

Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв´язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного праваУпущена вигода - це та сума, на яку не збільшилось майно кредитора через правопорушення.

Неустойкою вважається передбачена договором, законом або іншими правовими актами грошова чи інша встановлена у договорі майнова цінність, яку боржник зобов´язаний сплатити або передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов´язання. За підставами виникнення неустойка поділяється на законну (ту, що встановлюється законодавством) і договірну (набуває юридичної сили тільки на підставі договору, укладеного сторонами).

Під конфіскацією розуміють безоплатне, за рішенням суду, вилучення у правопорушника майна з передачею його у власність держави.

111. Неустойка та її види, співвідношення неустойки та збитків.

Неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума або інше майно, яке боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання свого зобов'язання.

   Неустойка невипадково є одним із найпоширеніших видів забезпечення виконання зобов'язання. По-перше, підстави стягнення неустойки та її розмір, як правило, визначають самі сторони, а по-друге, для її стягнення немає необхідності доводити наявність збитків, достатньо самого факту порушення договору.     За підставами встановлення розрізняють неустойку:

   - законну, тобто безпосередньо передбачену в конкретному нормативному акті;

   - договірну, тобто таку, умови стягнення і розмір якої визначили самі сторони під час укладення договору.

   Якщо законом передбачений розмір неустойки, умови, а іноді й порядок її стягнення, то ці вимоги є імперативними, і сторони не можуть зменшувати розмір неустойки чи відмовлятися від її стягнення. Законодавець інколи визначає вищу і нижчу межу неустойки.

   Якщо неустойка встановлюється в договірному порядку, то угода про неустойку має бути оформлена письмово, оскільки порушення письмової форми в цьому випадку має наслідком недійсність угоди щодо неустойки, про це прямо зазначається в ЦК.

     За співвідношенням до збитків розрізняють чотири види неустойки: залікову, штрафну, альтернативну і виключну.

   Залікова неустойка — найбільш поширений вид неустойки. Кредитор стягує в повному обсязі неустойку в залік збитків, а якщо неустойка не покриває збитків, то стягує і збитки в тій частині, що не покрита заліковою неустойкою.

  Штрафна неустойка дає змогу кредиторові стягнути і неустойку, і збитки в повному обсязі. Цей вид неустойки покладає на боржника додаткову відповідальність. Так, у разі поставки неякісної продукції замовник має право стягнути з постачальника як збитки, так і неустойку у вигляді 20% штрафу від суми забракованої продукції.    Сторони можуть передбачити в договорі й альтернативну неустойку, умови якої надають кредиторові право вибору: вимагати відшкодування заподіяних збитків чи стягувати зазначену в договорі неустойку

Виключна неустойка надає змогу кредиторові стягувати з боржника лише неустойку, можливість вимагати відшкодування збитків виключається. Як правило, виключною неустойкою транспортні організації захищаються від претензій своїх клієнтів.