101. Примусові заходи, застосовувані для захисту цивільних прав. Державно-примусові міри превентивного (попереджувального) характеру.

До заходів правоохоронного характеру, що застосовуються до порушників цивільних прав компетентними державними органами, відносяться ті способи захисту цивільних прав, які реалізуються в юрисдикційній формі - у судовому або адміністративному порядку.

Заходи державно-примусового порядку, застосовувані компетентними державними органами, умовно можна підрозділити на два блоки. Перший блок становлять заходи державно-примусового порядку, що не володіють ознаками цивільно-правової відповідальності. У науці цивільного права їх іменують заходами захисту у вузькому сенсі слова. Другий блок становлять заходи цивільно-правової відповідальності.

У свою чергу, заходи державно-примусового порядку, що не володіють ознаками цивільно-правової відповідальності, можна розділити на наступні підвиди: а) заходи превентивного (попереджувального) характеру; б) заходи регулятивного характеру, що мають завданням впорядкування нормальних відносин між сперечаються учасниками цивільних правовідносин.

Заходи превентивного (попереджувального) характеру мають на меті або безпосереднє попередження виникнення можливих правопорушень, або їх усунення особами, які допустили не відповідає вимогам закону поведінку. До них відноситься попередження можливого порушення права. Так, небезпека заподіяння шкоди в майбутньому може стати 0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8"підставою для застосування такого способу захисту права, як заборона діяльності, що створює таку небезпеку (п. 1 ст. 1065 ЦК).

Превентивний 0%A5%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B5%D1%80"характер мають і такі заходи, як визнання права та встановлення факту, що має юридичне значення. У практиці нерідко зустрічаються випадки пред'явлення в суді позовів про визнання, наприклад, права власності на будівлю, права авторства на твір 0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B8"науки чи мистецтва, на винахід і т.п. Мова йде про те, що право цій особі належить, але відсутні необхідні 0%94%D0%BE%D0%BA%D0%B0%D0%B7%D0%B8"докази, внаслідок чого потрібно рішення суду, яке усуне виникнення спору з цього приводу в майбутньому.

102. Цивільно-правові санкції.

Санкції - це встановлені нормами цивільного процесуального права наслідки, що настають за їх недодержання і порушення, тобто всі правові наслідки, які забезпечують їх реалізацію. Ними є заходи захисту і заходи відповідальності.

Заходи захисту спрямовані на припинення правопорушення, поновлення порушеного права і забезпечення виконання обов'язку. Нових (додаткових) обов'язків на суб'єктів цивільних процесуальних правопорушень вони не покладають. До заходів захисту відносяться санкції, що припиняють правопорушення (припиняючі) і які поновляють права (правопоновлюючі).

Припиняючі санкції спрямовані на припинення неправомірних процесуальних дій, а отже, спрямовані проти настання правових наслідків, на досягнення яких спрямовані такі дії, зокрема: відмова в прийнятті заяви до провадження суду (ст. 136 ЦПК), в прийнятті зустрічного позову (ст.140 ЦПК); залишення заяви, касаційної скарги і подання без руху (ст.ст. 139, 293 ЦПК), попередження (ст.167 ЦПК), закриття провадження у справі і залишення заяви без розглядуст.ст. 227,229 ЦПК) та ін.

Правопоновлюючі санкції спрямовуються на поновлення порушених цивільних процесуальних прав і забезпечення виконання обов'язків шляхом скасування (повного або часткового) незаконних рішень, ухвал, постанов суду, визнання прилюдних торгів недійсними; застосування заходів примусового виконання; скасування незаконних процесуальних дій судового виконавця по виконанню рішення або про відмову від виконання; виключення майна з опису, поворот виконання

103. Поняття та особливості цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність — це самостійний вид юридичної відповідальності, який полягає у застосуванні державного примусу до правопорушника шляхом позбавлення особи певних благ чи покладення обов'язків майнового характеру. Особливості цивільно-правової відповідальності: 1) майновий характер; 2) стягується на користь потерпілої сторони; 3) компенсаційна природа, тобто спрямованість на відновлення майнової сфери поте Особливістю цивільно-правової відповідальності є те, що в окремих випадках допускається відповідальність за дії інших осіб. Наприклад, якщо шкоди завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними через психічний розлад або недоумство, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом із цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоди рпілого

Цивільно-правова відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, їй притаманні загальні ознаки останньої, а саме: державний примус, суспільний осуд, негативні наслідки для правопорушника.

Оскільки цивільне право є правом приватним, державний вплив на цивільні відносини має бути зведений до необхідного мінімуму. Однією із таких виключних сфер державного регулювання є відповідальність учасників цивільних правовідносин. Відповідно застосування заходів цивільно-правової відповідальності завжди забезпечене державним примусом, який полягає у реальному впливі на особу правопорушника і який здійснюється уповноваженими на це державними органами, насамперед судом.

Цивільна відповідальність спрямована не на покарання правопорушника, а на відновлення (компенсацію) суб'єктивного цивільного права потерпілої особи. Осудження особи пов'язується, як правило, з її психічним ставленням до правопорушення. У цивільному праві моральні якості відповідальної особи не мають юридичного значення. Отже, суспільний осуд протиправної поведінки учасника цивільних правовідносин виражається у констатації факту вчинення правопорушення.

Результатом застосування цивільно-правової відповідальності завжди є покладання на правопорушника негативних наслідків. Саме їх несприятливість, невигідність стимулюють учасників до належної поведінки. Специфічними ознаками цивільної відповідальності є її майновий характер; додатковість обтяження; відповідальність юридично рівних суб'єктів один перед одним; компенсаційний (еквівалентний) характер.