99. Способи захисту цивільних прав.

Способи захисту цивільних прав — це поняття, що характеризують конкретні види захисту. Суди застосовують відповідні види захисту цивільних прав залежно від змісту суб'єктивного права і характеру його порушення.

ЦКУ передбачає такі способи захисту цивільних прав:

а) визнання права (наприклад, на жиле приміщення за членом сім'ї наймача, якщо останній незаконно позбавляє його можливості володіти і користуватися жилим приміщенням)

б) відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право (наприклад, у разі використання чужого твору без договору з автором або його правонаступниками автор, а після його смерті спадкоємці та інші особи, передбачені у законі, вправі вимагати поновлення порушеного права і заборони дій, що порушують право: заборона випуску твору у світ чи припинення йото розповсюдження);

в)' присудження до виконання обоє 'язку у натурі (скажімо, коли наймодавець не надає у користування наймачеві зданого у найом майна, наймач вправі у примусовому порядку через суд витребувати у нього це майно

г) припинення або зміна правовідношення (так, після закінчення строку договору піднайому піднаймач не вправі вимагати його поновлення і зобов'язаний звільнити жиле приміщення — ст.97 Житлового кодексу України). Припинення договору пілнайому жилого приміщення означає припинення житлових правовідносин, що виникли із зазначеного договору.

д) стягнення з особи, яка порушила право завданих збитків, а у випадках передбачених законом або договором, — неустойки (штрафу, пені). Йдеться про відшкодування збитків, завданих підрядчику з вини замовника, який не виконав вимог підрядчика .

У ЦК України (ст.б) немає вичерпного переліку засобів захисту цивільних прав. Зазначені засоби захисту цивільних прав є позовними. Їм властиві спільні риси: здійснення шляхом подання позову у зв'язку із порушенням цивільних прав, забезпечення захисту через заходи державного примусу до правопорушників.

Законодавство, практика, наука цивільного права знають також виключні засоби захисту цивільних прав, або засоби самозахисту порушених цивільних прав.Діюче цивільне законодавство допускає самозахист, якщо є необхідність негайно відбити напад чи запобігти небезпеці. До виключних засобів захисту цивільних прав належать необхідна оборона (ст.444 ЦК України) і крайня необхідність (ст.445 ЦК України).

100. Заходи оперативного впливу на порушника цивільних прав, їхні основні особливості і види.

Під заходами оперативного впливу розуміються такі юридичні засоби правоохоронного характеру, які застосовуються до порушника цивільних прав та обов'язків безпосередньо уповноваженою особою як стороною в цивільному правовідношенні без звернення за захистом права до компетентних державним чи громадським органам.

Перша особливість цих заходів полягає в тому, що всі вони мають своїм завданням охорону прав та інтересів уповноваженої особи і тому з повною підставою можуть бути названі правоохоронними заходами. Правоохоронний характер цих заходів знаходить своє вираження в тому, що вони застосовуються уповноваженою особою лише у випадку, коли зобов'язана сторона допустила ті чи інші порушення, наприклад не виконала зобов'язання у встановлений термін, ухиляється від виконання тих чи інших робіт, систематично затримує платежі

Друга особливість заходів оперативного впливу полягає в тому, що ці заходи мають характер односторонньої дії уповноваженої суб'єкта цивільних правовідносин. Це такі заходи, які застосовуються до правопорушника безпосередньо самим уповноваженою особою, але у всіх без винятку випадках застосування їх є правом управомоченной боку і відбувається у позасудовому, внеарбітражном і т.п. порядку, тобто без звернення до компетентних державних органів. Саме ця обставина дає підстави визначити ці заходи як заходи оперативного характеру.

Третя особливість заходів оперативного впливу полягає в тому, що односторонній характер застосування уповноваженою особою цих заходів визначає собою і специфічний характер гарантій їх правильного застосування.

Четверта особливість оперативних заходів полягає в тому, що застосування їх уповноваженою особою тягне за собою невигідні наслідки для зобов'язаної особи. Ця обставина на перший погляд зближує заходи оперативного впливу з цивільно-правовими санкціями. Насправді ж і з цього боку між ними є велика різниця.

П'ята особливість заходів оперативного впливу полягає в їх особливому призначенні в цивільному праві. Загальновідомо, що цивільно-правові санкції як заходи цивільно-правової відповідальності виконують у суспільстві насамперед відшкодувальним функцію. Незалежно від того, покривають чи вони 0%97%D0%B1%D0%B8%D1%82%D0%BA%D0%B8"збитки потерпілої сторони в повному обсязі або тільки частково, їх головна функція полягає у відновленні майнової сфери потерпілої сторони.

Заходи оперативного впливу можуть бути поділені на наступні види.

1. Заходи оперативного впливу, пов'язані з виконанням зобов'язань за рахунок боржника. Загальна 0%9D%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0"норма, що стосується даного виду заходів оперативного впливу, встановлена ​​ст. 397 ЦК. У нормах, що стосуються окремих видів зобов'язань, зміст та умови застосування зазначених заходів оперативного впливу конкретизуються.

2. Заходи оперативного впливу, пов'язані із забезпеченням зустрічного задоволення. 0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D1%82"Принципове положення про них сформульовано в ст. 359 ЦК, де закріплено, що 0%9A%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%82"кредитор, у якого знаходиться річ, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, має право в разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків утримувати її до тих пір , поки відповідне зобов'язання не буде виконано.

3. Заходи оперативного впливу, пов'язані з відмовою вчинити певні дії в інтересах несправного контрагента (заходи відмовної характеру). До них відносяться: а) відмова від договору; б) відмова від прийняття неналежного виконання; в) відмова в зустрічному задоволенні через неналежне виконання зобов'язання.