65. Україна, її суб’єкти та її утворення як особливі суб’єкти цивільного права.

Серед суб'єктів цивільного права особливе місце посідає держава, яка також може виступати стороною у певних цивільних правовідносинах. Держава - це особливий суб'єкт цивільного права, проте не юридична особа, тому на цього учасника цивільних правовідносин не поширюються загальні положення, що є характерними для юридичних осіб. Держава сама визначає свій правовий режим. На відміну від інших суб'єктів права вона не може припинити свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації. Слід назвати такі форми участі держави у цивільному обороті: створення юридичних осіб (державні унітарні підприємства та організації); здійснення своїх повноважень у відносинах власності через Фонд державного майна; у спадкових відносинах, як спадкоємець за заповітом; безпосередня участь держави у внутрішньому обороті."Зокрема, від імені держави виступають як представниці, так і виконавчі органи влади (Президент України, Уряд України а в передбачених законом випадках - органи місцевого самоврядування та інші особи). Держава виступає суб'єктом у таких зобов'язальних правовідносинах: у відносинах позики (при випуску облігацій та інших цінних паперів); у відносинах з поставки продукції для державних потреб; у відносинах підряду для державних потреб; у відносинах дарування. Саме на державу покладено обов'язок з відшкодування шкоди: завданої власникові прийняттям закону, що припиняє право власності на певне майно; заподіяної незаконним діями правоохоронних органів; фізичній особі, яка потерпіла від злочину, якщо не встановлена особа, яка його вчинила, або якщо вона є неплатоспроможною (ст. 1177 ЦК). Крім держави, у цивільних правовідносинах можуть брати участь Автономна Республіка Крим і територіальні громади.

66. Органи та представники, через яких діють держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади у цивільних відносинах.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Автономна Республіка Крим набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи влади Автономної Республіки Крим у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

67. Відповідальність публічно-правових утворень як суб’єктів цивільно-правових відносин.

Для публічних утворень, як і для інших учасників цивільних відносин, суттєвою ознакою є майнова самостійність, оскільки вони несуть самостійну майнову відповідальність за своїми зобов'язаннями (статті 174, 175 ЦК). Це означає, що держава не відповідає за зобов'язаннями АРК, територіальних громад, юридичних осіб, які нею створені, крім випадків, установлених законом (ч. З та ч. 1 ст. 176 ЦК). Відповідно й АРК не відповідає за зобов'язаннями держави і територіальних громад, а також юридичних осіб, що нею створені, крім випадків, передбачених законом (ч. 4 та ч. 1 ст. 176 ЦК), а територіальна громада не відповідає за зобов'язаннями держави, АРК, інших територіальних громад та юридичних осіб, які нею створені, крім випадків, установлених законом (ч. 5 та ч. 1 ст. 176 ЦК). Логічним є й те, що юридичні особи, створені публічними утвореннями, не відповідають за зобов'язаннями останніх (ч. 2 ст. 176 ЦК). ЦК встановлює межі майнової відповідальності публічних утворень (статті 174,175 ЦК). Держава і територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення. Аналіз норм ЦК дозволяє дійти висновку, що хоча АРК визнається учасником цивільних правовідносин, утім ЦК навіть не містить спеціальної статті, яка вказувала б, за рахунок якого майна відповідає цей учасник названих відносин за своїми зобов'язаннями. Вважаємо, це пов'язано з тим, що у ЦК взагалі суперечним є визначення участі АРК у відносинах власності1. Що ж стосується таких учасників цивільних відносин, як іноземні держави, то у ч. 2 ст. 2 ЦК лише згадується про можливість існування вказаних відносин за участю іноземних держав, але відсутні норми, які б їх регулювали. Тому на сьогодні головним джерелом, що регулює такі відносини, є відповідні міжнародні договори.