63. Порядок припинення юридичної особи.

Юридична особа може припиняти свою діяльність у таких формах: шляхом реорганізації та шляхом ліквідації. Юридична особа визнається такою, що припинила свою діяльність, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Обставинами, що зумовлюють припинення діяльності юридичної особи, можуть бути: досягнення поставлених цілей (наприклад, після завершення об'єкта ліквідується будівельна організація, створена спеціально для його спорудження), або закінчення певного строку, на який було розраховано діяльність юридичної особи (наприклад, на час дії надзвичайних обставин). Учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до Єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення. Згідно зі ст. 107 ЦК України злиття, приєднання та поділ юридичних осіб розглядається як припинення первісної юри­дичної особи з правонаступництвом, тобто права та обов'язки юридичної особи переходять до новостворених суб'єктів цивільно-правових відносин. При злитті на основі двох або більше юридичних осіб утворюється нова юридична особа, до якої переходять всі права та обов'язки тих осіб що припиняють свою діяльність. При приєднанні до однієї юридичної особи приєднується одна або більше юридичних осіб, права та обов'язки приєдна­них юридичних осіб переходять до особи, до якої приєднуються. При поділі на основі однієї юридичної особи утворюється дві чи більше нових юридичних осіб. Ліквідація юридичної особи також є формою припинення її діяльності, але при ліквідації юридичної особи немає правонаступництва. Юридична особа ліквідується по-перше, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчим документом; по-друге, за рішенням суду у разі здійснення діяльності без належного дозволу чи діяльності, забороненої законом, а також в інших випадках, встановлених законом. Ліквідація може відбуватися у добровільному порядку і примусовому. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем ії знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

64. Поняття, зміст та особливості цивільної правосуб’єктності публічно-правових утворень.

Відповідно до підрозділу 3 Розділу ІІ ЦК поряд з фізичними та юридичними особами учасниками цивільних відносин є держава Україна, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Цивільна правосуб’єктність публічно-правових утворень в юридичній літературі формулюється по-різному: 1) публічно-правові утворення за правовим статусом є юридичними особами публічного права (їх створення та діяльність регулюється нормами публічного права, однак для участі в приватних відносинах вони прирівнюються до юридичних осіб приватного права – ст. 3 Закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність”); публічно-правові утворення вважаються самостійним суб’єктом цивільного права і розглядаються в якості скарбниці; їх органи вважаються представниками скарбниці. Ця теорія лягла в основу нового ЦК України: відповідно до ст.ст. 167, 168 та 169 ЦК держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади у цивільних відносинах діють на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Як учасники цивільних відносин публічно-правові утворення наділені цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю. Оскільки ці суб’єкти створені не для участі у цивільних відносинах, що має для них допоміжний характер, то їх цивільна правоздатність не може вважатися загальною, вона має відповідати їх цілям і завданням та публічним інтересам. Публічно-правові утворення можуть мати лише ті цивільні права та обов’язки, які прямо передбачені в законі. Публічно-правові утворення набувають і здійснють цивільні права, а також створюють та виконують цивільні обов’язки через свої органи. Відповідно до ст.ст. 170, 171 та 172 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки відповідно через органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Органами државної влади є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України інші центральні та місцеві органи державної виконавчої влади. Органами влади АРК є Верховна Рада АРК, Рада Міністрів АРК, та інші

створювані ними органи. Органами місцевого самоврядування є місцеві ради та їх виконавчі комітети.