47. Правосуб’єктність фізичної особи. Опіка та піклування.

Правосуб'єктність — це соціально-правова можливість суб'єкта бути учасником цивільних правовідносин. Наділення суб'єкта цивільного права правосуб'єктністю пов'язане з існуванням певного тривалого зв'язку між таким суб'єктом та державою. Такий зв'язок обумовлює існування не тільки суб'єктивних прав, а й обов'язків (дотримуватися вимог законодавства, добросовісно здійснювати цивільні права).

Складовими частинами правосуб'єктності учасників є:правоздатність (здатність мати права та обов'язки);дієздатність (здатність своїми діями набувати права та обов'язки). Правосуб'єктністю володіють як юридичні, так і фізичні особи, однак за змістом та обсягом правосуб'єктність юридичної особи відрізняється від правосуб'єктності фізичної особи.

Цивільна правоздатність — це визнана об'єктивним правом здатність фізичної або юридичної особи мати цивільні права та обов'язки. Правоздатність фізичної особи виникає з моменту народження та припиняється зі смертю. Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про 5 припинення.Існування правоздатності означає наявність певного правового зв'язку між державою та особою .

Цивільна дієздатність — це визнана законом здатність фізичної або юридичної особи своїми діями реалізовувати цивільні права, створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність з їх невиконання.

Цивільна дієздатність відрізняється від цивільної правоздатності та передбачає саме можливість своїми діями набувати права та обов'язки, виступати як самостійний учасник цивільного обороту.

Залежно від віку розрізняють такі види дієздатності:

1) Повна цивільна дієздатність (ст. 34 ЦК України).

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Крім того, ст. 35 ЦК України передбачає можливість надання повної цивільної дієздатності до досягнення особою повноліття у випадках:якщо фізична особа, яка досягла 16 років, працює за трудовим договором;якщо фізична особа записана матір'ю або батьком дитини;якщо фізична особа, яка досягла 16 років, бажає займатися підприємницькою діяльністю.

2) Часткова цивільна дієздатність (ст. 31 ЦК України). її мають фізичні особи, які не досягай 14 років (малолітні особи).

Малолітні особи відповідно до обсягу часткової цивільної дієздатності мають право:самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (тобто такі, що задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, що має невисоку вартість);здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності.

Малолітні особи не несуть відповідальності за завдану ними шкоду. За шкоду, заподіяну малолітніми особами, відповідають їх батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші установи, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їхньої вини.

Часткову дієздатність малолітньої особи та неповну дієздатність неповнолітньої особи слід відрізняти від обмеженої дієздатності.

Обмежена дієздатність — це така дієздатність, яка обмежена судом, обсяг якої зменшений.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається нє дієздатною.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.За позовом опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Отже, опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування. Опіка встановлюється над малолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування та фізичними особами, які визнані недієздатними. Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.

Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа:яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.