277. Цивільно-правова охорона таємниці особистого життя громадян

Сферу особистого життя важко визначити юридичними категоріями, перш за все тому, що ці відносини, як правило, регулюються нормами моралі. Але в деяких випадках вони потребують правового регулювання та охорони. Передусім це відповідає інтересам як окремого громадянина, так і суспільства в цілому. Без охорони законом особисте життя та його таємниця були б не захищені

Певні сторони особистого життя в силу своєї специфіки взагалі не розголошуються, бо про них, крім їх носія, ніхто не знає. Водночас, про деякі з них є інформація в різних джерелах (документах, кореспонденції, особистих паперах, фотографіях, інших творах образотворчого мистецтва тощо). Саме тому закон встановив правила, за якими сама особа визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя особи проти її волі не допускається. Така інформація може міститись в особистих паперах особи, в її кореспонденції, зафіксована на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку, а також у творах образотворчого мистецтва.

Як виняток, обставини особистого життя громадянина можуть бути розголошені лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, підтверджені рішенням суду. Крім того, якщо особа позувала авторові за плату, то фотографія, інший твір образотворчого мистецтва можуть бути публічно показані, відтворені без її згоди. Фотографія також може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

278. Поняття, зміст і цивільно-правова охорона прав громадянина на недоторканість житла на особисті документи, на таємницю особистого життя

Право громадянина на недоторканість житла. Це право передбачає, що громадянин сам вирішує, кого йому запрошувати в гості, з ким спілкуватись, яким чином проводити час дозвілля у своїй оселі. Ніхто не може обмежувати його в цих правах, за винятком випадків, передбачених законом. Це випадки, пов´язані з рятуванням життя людей та майна або з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину та деякі інші.

Право на захист від протиправного втручання в сферу приватного життя громадян.

Цей інститут має свої особливості.

По-перше, потенційним правопорушником може бути посадова особа або орган, наділені правом на втручання у сферу приватного життя громадян (органи внутрішніх справ; служби безпеки, охорони здоров´я та ін.).

По-друге, передбачуване правопорушення може мати місце лише з моменту виникнення права на захист, а право на захист повинно виникати з початку такого порушення. Якщо внаслідок такого правопорушення буде заподіяна шкода потерпілому, то її відшкодування має відбуватися за правилами зобов´язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди на загальних підставах. По-третє, засоби захисту мають бути передбачені в законі (наприклад, при затриманні особи їй має бути надана можливість викликати адвоката, повідомити про це близьких або інших осіб; при нанесенні їй тілесних ушкоджень - можливість викликати названого нею лікаря тощо). З відповідним позовом можна звернутись тільки до суду, а засоби захисту прав цього інституту можуть бути й іншими.

По-четверте, відносини, що виникають на підставі цього інституту, повинні мати не абсолютний, а відносний характер. Захищати можна тільки від конкретного правопорушника.

Можна було б назвати й інші особливості інституту правоза-хисту від протиправного втручання у сферу приватного життя, але оскільки цей інститут перебуває в стані становлення, вважаємо за доцільне обмежитися вже зазначеним.