275. Цивільно-правова охорона індивідуальної волі й особистості недоторканності громадян

Індивідуальна свобода громадянина, недоторканність і таємниця його особистого життя як самостійні об'єкти цивільно-правової охорони

Метою цивільно-правової охорони особистих немайнових прав громадян є надання їх суб'єкту можливості мати певну автономію від держави, суспільства, а також різного роду соціальних груп. Така автономія може мати двояке вираження і забезпечуватися наданням громадянину індивідуальної свободи і недоторканності, а також охороною таємниці особистого життя.

Індивідуальна свобода громадянина забезпечується наданням йому ряду особистих немайнових прав, покликаних охороняти від стороннього втручання різні сторони прояви його особистості (за винятком випадків, прямо передбачених законом). Наприклад, права, спрямовані на індивідуалізацію особистості уповноваженої особи (право на ім'я, право на захист честі та гідності), і права, спрямовані на забезпечення особистої недоторканності (право на тілесну недоторканність, право на охорону життя і здоров'я, право на недоторканність особистого вигляду, право на недоторканність особистого зображення).

Недоторканість і таємниця особистого життя громадянина забезпечуються наданням йому таких особистих немайнових прав, які дозволяють охороняти від стороннього втручання його поведінку в індивідуальній життєдіяльності (крім випадків, коли таке втручання допускається законом). До цих прав відносяться:

- Права на недоторканність житла, особистої документації;

- Право на таємницю особистого життя, що включає таємницю особистої інформації, усиновлення, вкладів у банки й інші кредитні організації, особистої кореспонденції та телефонно-телеграфних повідомлень, вчинення нотаріальних та деяких інших юридичних дій, адвокатську, медичну таємницю і т.д.

Таким чином, незважаючи на принципову єдність відносин, пов'язаних із забезпеченням індивідуальної свободи, недоторканності і охороною таємниці особистого життя громадян, вони являють собою самостійні об'єкти охорони і вимагають відокремленого регулювання з урахуванням їх специфіки.

Цивільно-правова охорона тілесної недоторканності, життя і здоров'я не може бути зведена лише до відшкодування заподіяної шкоди. В даний час назріла необхідність у наданні громадянам права вимагати усунення будь-яких обставин, що порушують здорові і безпечні умови їх життя 12.

Право на недоторканність житла - особисте немайнове право громадянина, покликане забезпечити охорону одного з найважливіших елементів його особистого життя. Юридичні кордону цього елемента особистому житті визначаються наявними на законних підставах у громадянина житлом. Даним обставиною визначається тісний зв'язок права на недоторканність житла з правом на житло. Однак при зовнішній схожості це різні права, що вимагають різних засобів регулювання.

Право на недоторканність житла не знайшло поки відображення в цивільному законі, що не применшує його значення. Як і інші особисті немайнові права, воно носить абсолютний характер і виражається в можливості уповноваженої особи визначати умови доступу в належне йому на законній підставі житло, вимагати усунення будь-яких обставин, що порушують недоторканність його житла 13. Разом з тим, якщо громадянину в результаті порушення зазначеного права завдано майнової шкоди, він має право вимагати його відшкодування.

Законом можуть передбачатися випадки, коли на отримання доступу до житла громадянина не потрібно його згоди. Так, кримінально-процесуальним законодавством визначається порядок доступу до житла громадян у зв'язку з обшуком, адміністративним законодавством регулюються випадки такого доступу в оселі при виникненні аварійних ситуацій (пожежа, аварії електро-, тепло-та газових мереж і т.п.). Однак представники відповідних органів та організацій зобов'язані суворо і ретельно дотримуватися вимог, що пред'являються законодавством до підстав, умов та порядку отримання доступу до житла громадянина без його згоди. Порушення названих вимог повинно служити підставою для застосування до порушників відповідних заходів захисту.

Право на недоторканність особистої документації - одне з небагатьох особистих немайнових прав громадян, які забезпечують недоторканність їх особистого життя, яке знайшло відображення в цивільному законі в дореформений період, однак у цивільному законодавстві Росії воно так і не було сформульовано.

Це право визначається, як можливість уповноваженої особи надавати за своїм розсудом право на опублікування, відтворення чи поширення відомостей, що містяться в його особистій документації (листах, щоденниках, записках і т.д.). За характером право на недоторканність особистої документації є абсолютним, тому невизначене коло зобов'язаних осіб повинен утримуватися від дій, що порушують розглядається право. Після смерті громадянина, якому належала документація, це право переходить до його найближчим родичам (дітям, батькам, які пережили дружину).