267.Види особистих немайнових прав

У ЦК особисті немайнові права поділяються на два види:

1. Права, що забезпечують природне існування людини (право на життя та права, що забезпечують функціонування цього блага).

2. Права, що забезпечують соціальне буття громадян (право на ім´я, честь та гідність, на індивідуальність тощо).

Ґрунтуючись на зазначеній класифікації, можна стверджувати, що законодавець поділяє особисті немайнові права на два рівні залежно від благ, що виступають об´єктами цих прав. Блага першого рівня нерозривно пов´язані з фізичним буттям людини — виникають разом з її народженням, діють протягом її життя. Вони існують незалежно від їх правового регулювання. Держава повинна їх охороняти, а у разі порушення - захищати. Благами другого рівня виступають суб´єктивні немайнові права, що визначають зміст абсолютних правовідносин. Ці права виникають безпосередньо з підстав, зазначених у законі. Деякі з цих прав можуть бути обмеженими.

Враховуючи викладене, ми пропонуємо дещо іншу класифікацію зазначених у ЦК особистих немайнових прав:

1) права, що забезпечують природне існування людини;

2) права, спрямовані на індивідуалізацію особистості;

3) права, спрямовані на забезпечення недоторканості внутрішнього світу особистості й автономію її в суспільстві.

268. Особисті немайнові права громадян спрмовані на індивідуалізацію особистості, забезпечення особистої недоторканості, охорону таємниці особистого життя

Права, спрямовані на індивідуалізацію особистості. Індивідуальність особи - це неповторна своєрідність людини, невід´ємна частина її фізичного буття. Вона робить людину не абстрактною особою, а окремим, неповторним, своєрідним членом суспільства. Право на індивідуальність закріплене в ст. 300 ЦК України. Вгідно із п. 2 названої статті зміст права на індивідуальність складають правоможності по збереженню своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також правоможності, спрямовані на вільний вибір форм та способів вияву своєї індивідуальності, що не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Одним із способів вияву індивідуальності є право особи на ім´я. Правовий статус громадянина виявляється через його ім´я. Ім´я персоніфікує людину, дає їй можливість від свого імені набувати та здійснювати права та обов´язки, нести відповідальність за порушення чужих прав. У цивільному праві поняття «ім´я людини» має інше значення ніж, наприклад, у шлюбно-сімейному законодавстві та повсякденному житті. Це не тільки власне ім´я (Володимир, Тетяна, Людмила, Вадим та ін.), але це і прізвище, і по батькові. Тому, вступаючи у цивільно-правові відносини, які потребують письмового оформлення, кожний з його учасників повинен зазначити своє прізвище, ім´я та по батькові. Останнім часом стало модним називати відомих політиків, письменників, інших громадян лише за прізвищем і власним іменем. Таке використання імені не відповідає закону, крім випадків, якщо закон або звичай національної меншини, до якої належить особа, передбачає інший порядок запису імені, то тоді діє цей інший порядок. Усі цивільні права громадянин має набувати під власним іменем, не використовуючи при цьому імені інших осіб.

У передбачених законом випадках, громадяни мають право використовувати вигадане ім´я - псевдонім. Наприклад, при опублікуванні творів науки, літератури або мистецтва, автор може випустити твір під своїм іменем, псевдонімом або взагалі без зазначення імені (анонімно). Використовуючи псевдонім, необхідно слідкувати за тим, щоб вигадане ім´я не співпало з іменем іншої особи, так як це буде вважатися незаконним використанням чужого імені.

Закон не забороняє присвоювати своє ім´я результатам своєї творчої праці щодо об´єктів промислової власності.

За життя особа має право змінити своє ім´я. Так, громадянин, якому виповнилося 16 років, має право змінити своє прізвище та ім´я. По батькові може бути змінено лише у разі зміни батьком свого імені. Є й виключення з цього правила. Наприклад, особа, якій виповнилося 14 років, має право змінити своє прізвище та ім´я за згодою батьків, піклувальника або одного з батьків, з яким вона проживає, за умови, якщо це відповідає інтересам неповнолітнього (ст. 295 ЦК).

Ім´я громадянина, який підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише у разі набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього або винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення. Ім´я потерпілого може бути обнародуване лише за його згодою.

Однією з форм вияву індивідуальності є право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Здійснюючи це право, особа може на свій вибір займатися будь-якою із перелічених видів творчості, вільно обирати її сферу, зміст та форму. За особою визнається виключне право на індивідуалізацію створеної нею продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Автор також має право випускати твори під своїм іменем, псевдонімом або без зазначення імені (ст. 438 ЦК України).

Права, спрямовані на забезпечення недоторканості внутрішнього світу особистості й автономії в суспільстві.

Недоторканість особистості можна розуміти в широкому і вузькому значенні. У широкому розумінні - це сукупність прав, що характеризують особу. У вузькому - це права, що охороняють різні вияви особистого, сімейного, інтимного життя людини, недоторканість її особистої і духовної свободи.

До прав, спрямованих на забезпечення недоторканості внутрішнього світу особистості належать:

1. Право на повагу до гідності, честі та недоторканості ділової репутації. Гідність і честь - важливі духовні блага, втілені в особистості. Гідність - це самооцінка особою своїх ділових, моральних та інших соціальних якостей. Честь - це певне соціальне ставлення до особи, засноване на оцінці її вчинків, виробничої діяльності, поглядів, поведінки в сім´ї та інших чинників суспільного життя. Репутація - це загальна думка, що склалася про позитивні та негативні якості певної особи. У цивільному праві вживається термін «ділова репутація». Уперше цей термін був введений в Основах цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік в 1991 р. Застосування його було викликане необхідністю запобігання недобросовісній конкуренції та рекламі в підприємництві. Ділова репутація базується на певній суспільній оцінці фактичних ділових якостей виробників.

Людська гідність, честь та репутація є недоторканними. Кожна особа має право звернутися до суду з позовом про захист своєї честі, гідності та репутації.

Слід зауважити, що повага до честі, гідності та репутації особи повинна зберігатись і до людини, яка померла.

Право на особисте життя та його таємницю. Сферу особистого життя важко визначити юридичними категоріями, перш за все тому, що ці відносини, як правило, регулюються нормами моралі. Але в деяких випадках вони потребують правового регулювання та охорони. Передусім це відповідає інтересам як окремого громадянина, так і суспільства в цілому. Без охорони законом особисте життя та його таємниця були б не захищені.

Певні сторони особистого життя в силу своєї специфіки взагалі не розголошуються, бо про них, крім їх носія, ніхто не знає. Водночас, про деякі з них є інформація в різних джерелах (документах, кореспонденції, особистих паперах, фотографіях, інших творах образотворчого мистецтва тощо). Саме тому закон встановив правила, за якими сама особа визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя особи проти її волі не допускається. Така інформація може міститись в особистих паперах особи, в її кореспонденції, зафіксована на фото-, кіно-, теле-, відеоплівку, а також у творах образотворчого мистецтва.

Як виняток, обставини особистого життя громадянина можуть бути розголошені лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, підтверджені рішенням суду. Крім того, якщо особа позувала авторові за плату, то фотографія, інший твір образотворчого мистецтва можуть бути публічно показані, відтворені без її згоди. Фотографія також може бути розповсюджена проти волі особи, яка зображена на ній, якщо це зумовлено необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.