257. Поняття та зміст фірмового найменування

Про функцію чи призначення фірмового об’єкта ми вже згадували на початку даної статті: фірмове найменування призначене бути засобом індивідуалізації юридичної особи. Звідси випливає поняття фірмового найменування, як воно найчастіше розуміється в правовій літературі. Відразу помітимо, що поняття фірмове найменування і фірма юристами розглядаються як синоніми. З огляду на це, можна сказати, що фірмове найменування чи фірма — це найменування чи власне ім’я, під яким підприємство виступає в цивільному обороті і яке дозволяє відрізняти це підприємство від інших учасників цивільного обороту.

Законодавець обмежує коло суб’єктів, що мають право використовувати фірмові найменування тільки юридичними особами. У той же час у реальних ринкових умовах багато підприємців, що діють без створення юридичної особи, фактично використовують фірмові найменування для індивідуалізації своїх підприємств. Відомі багато торгових підприємств, рекламні і консалтингові агентства, що фактично є власністю індивідуального підприємця, але мають також власне ім’я, яке можна кваліфікувати як фірмове найменування, що у даному випадку, виходить за рамки закону, а в судових розглядах кваліфікується як просте позначення.

Критерії (принципи) фірмового найменування (фірми):

• принцип істинності фірми

• принцип винятковості фірми

• принцип сталості фірми

• принцип реєстрації фірми

Зміст (структура) фірмового найменування (фірми)

Фірмове найменування повинне складатися, як мінімум, із двох частин:

— вказівка на організаційно-правову форму підприємства;

— власне найменування юридичної особи.

При такій структурі фірми, відмінність фірмових найменувань хоча б в одній з частин приведе до того, що такі фірми не будуть вважатися тотожними. На практиці часто зустрічаються такі випадки, і практика арбітражних судів також підтверджує можливість існування декількох фірм, що мають тотожні другі частини найменування, але різні організаційно-правові форми.

Крім цих двох частин фірмове найменування в окремих випадках, регламентованих законом, повинні містити й інші відомості, наприклад:

— вказівка профілю діяльності юридичної особи (виробниче, фінансове, кредитне, наукове і т.п.);

— виду підприємства (державне, муніципальне, приватне):

— інші відомості.

У зв’язку зі складністю структури фірмового найменування деякі юристи пропонують фірмовим найменуванням вважати лише власне найменування юридичної особи, тобто частину другу зазначеної структури фірмового найменування, стверджуючи, що саме на цю частину сучасного фірмового найменування його власник має виключне право використання. При цьому пропонується розділити поняття «найменування юридичної особи» і «фірмове найменування». У статті 90 ЦКУ, що приведена на початку цієї статті, ці поняття як би розділені. Так, у п.3 вказується, що найменування юридичної особи вказується в його установчих документах. А про фірмове найменування такої вказівки кодексу немає. На практиці ж ці поняття найчастіше ототожнюються, а провести поділ цих понять на підставі існуючих норм не представляється можливим.