221. Джерела авторського права

Джерела авторського права представлені нормативними актами, до яких, перш за все, належать конституційні законодавчі акти, що визначають основні засади, та інші закони. Так, законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, зазначає, що громадянин має виключне право розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Зокрема, Закон України "Про власність" в ст. 13 проголошує, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг та інші результати інтелектуальної праці. Стаття 41 цього Закону встановлює, що об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва.

Серед джерел авторського права передусім варто назвати Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р., постанови Кабінету Міністрів України "Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва" від 18 листопада 1994 року та "Про державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва" від 18 липня 1995 року.

Важливе значення у регулюванні авторських відносин мають типові авторські договори, які затверджуються Кабінетом Міністрів України або за його дорученням відповідними відомствами і творчими спілками.

Для правильного і однозначного застосування законодавства при захисті авторських прав істотне значення має судова практика з розгляду справ, що виникають із порушенням авторських прав. Верховний Суд України систематично узагальнює і аналізує таку практику, робить відповідні висновки і дає керівні вказівки судам.

Таким чином, джерела авторського права - це нормативні акти, передусім конституційні та законодавчі, які визначають основні засади авторського права.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція по охороні літературних та художніх творів, яка неодноразово доповнювалась і змінювалась; Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право; Римська конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм, та організацій мовлення; Угода про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності; Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності по авторському праву; Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм; Угода про торгівельні аспекти прав на інтелектуальну власність.

Міжнародні договори встановлюють взаємні права та обов'язки країн-учасниць і є основною правовою формою розвитку міжнародного співробітництва в галузі авторського права. В Україні укладання міжнародних договорів є конституційним правом.

Авторське право України становить не розрізнену сукупність чинних нормативних актів, а є системою законодавства про охорону авторського і суміжних прав.

Конституція України відносить авторське право до прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Так, у ст. 54 Конституції України зазначається, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, інших авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку із різними видами інтелектуальної діяльності [8,].

Цивільно-правовій охороні творчої діяльності та її результатів присвячується книга 4 Цивільного кодексу України, до якої увійшли загальні норми авторського права і суміжних прав [9]. Її основним завданням є правове регулювання в одній із найбільших сфер суспільних відносин - інтелектуальної діяльності, результати якої охороняються в тому числі авторським правом та суміжними правами.

Провідне місце займає Закон України "Про власність" від 7 лютого 1991 р., який проголошує, що об'єктами права власності громадян є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної діяльності. Твори науки, літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності [10].

До нормативних актів, присвячених регулюванню авторських відносин, належать такі законодавчі акти: Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. (у редакції від 11 липня 200 1р.), який займає центральне місце, Закон України "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм" від 23 березня 2000 р. (у редакції від 10 липня 2003 р.), Закон України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 р. (авторське право телерадіоорганізацій визначене в ст. 36 цього закону); Закон України "Про видавничу справу" від 5 червня 1997 р. (дотримання норм авторського права поставлено за обов'язок видавця); Закон України "Про професійних творчих працівників та професійні спілки" від 7 жовтня 1997 р. (держава "гарантує професійний і соціальний захист членів творчих спілок, захист їх авторських прав"); Закон України "Про кінематографію" від 13 січня 1998 р. (відносини, що виникають у процесі виробництва і використання фільму як об'єкта авторського права); Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 р. (авторському праву на твори архітектури присвячується 4 розділ) [4, С.15].