213. Функції цп по охороні і використанню результатів інтелектуальної діяльності

Право інтелектуальної власності як інститут цивільного права традиційно виконує такі функції:

• визнання авторства на результати розумової праці;

• встановлення режиму їх використання;

• матеріальне та моральне заохочення;

• захист прав авторів, роботодавців та інших осіб, які набувають право інтелектуальної власності.

З огляду на характер результату визнання авторства не залежить (коли йдеться про твори літератури, науки, мистецтва) або залежить (коли йдеться про винаходи, корисні моделі, промислові зразки) від реєстрації результату.

Право інтелектуальної власності встановлює режим використання результату розумової праці, тобто визначає, хто має право і хто не має права його застосовувати. У рамках права інтелектуальної власності відбувається також надання авторам творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та дизайнерам, їхнім роботодавцям, іншим особам особистих немайнових прав, встановлення способів і форм захисту цих прав.

Хоча розробка комерційного найменування, торговельної марки або іншого засобу індивідуалізації також вимагає певних творчих зусиль, об'єднання цих інтелектуальних продуктів у межах інтелектуальної власності з творами науки, літератури, мистецтва й об'єктами техніки зумовлене перш за все спільністю їхнього правового режиму. На обидві групи досягнень встановлюють такий вид абсолютного права, як право інтелектуальної власності.

На відміну від науково-технічних об'єктів і літературно-художніх творів, право інтелектуальної власності на які може належати в першу чергу їхнім авторам, аналогічне право на засоби індивідуалізації належить не розробнику (художнику, графіку) чи його роботодавцю, а тому, хто зареєстрував цей засіб на своє ім'я у встановленому законом порядку.

214. Засоби індивідуалізації товарів і їх виробників

Товарні знаки та торговельні марки.  Під товарним знаком розуміється відмітне позначення, що ідентифікує визначені товари чи послуги, вироблені чи надані конкретною особою чи підприємством.

Товарні знаки застосувалися здавна – ще з тих часів, коли ремісники позначали свої вироби, ставлячи на них власні підписи, або певні знаки – так звані клейма.

З роками ці знаки поступово перетворилися в сучасну систему охорони і реєстрації товарних знаків. Система допомагає споживачам ідентифікувати і полегшувати вибір виробів та послуг, які засвідчені відмітними товарними знаками.

Українське законодавство вирізняє такий знак для товарів і послуг як торговельна марка. Однак, відповідно до закону, правовий статус торговельної марки практично не відрізняється від товарного знаку.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Як на товарний знак так і на торговельну марку видається охоронний документ який зветься Свідоцтвом на знак для товарів і послуг.

Охоронне свідоцтво на знак для товарів і послуг можна отримати на словесне, образотворче, об'ємне та інші позначення або їх комбінації), навіть на звук (мелодію). У ряді країн реєструються також нюхові знаки.

Власником знаку для товарів і послуг в Україні можуть бути як юридичні так і фізичні особи, або групи осіб (наприклад в Росії - власником товарного знаку може бути тільки юридична особа, або фізична особа, зареєстрована як підприємець без утворення юридичної особи).

Комерційні (фірмові) найменування. Комерційні найменування містять назву, терміни або найменування, які засвідчують характер діяльності фірми та допомагають відрізнити її від інших виробників.

У той час як торговельні марки допомагають відрізнити товари та послуги певного виробника, найменування фірми ідентифікує будь-яке підприємство безвідносно до товарів і послуг, реалізовуваних ним на ринку, і засвідчує репутацію відповідної фірми. Комерційне найменування є цінним активом останньої, а також джерелом корисної інформації для споживачів.

Охорона найменувань відповідає інтересам як виробників, так і споживачів, однаковою мірою зацікавлених у наявності правових інструментів, що запобігають використанню комерційного найменування способами, які вводять в оману або призводять до плутанини.

Географічні зазначення. Зазначення походження та найменування місця походження, відомі як географічні зазначення, є одним із видів комерційних позначень.

Зазначення походження — це найменування, вираз або знак, який вказує на те, що виріб або послуга має своє позначення у країні, регіоні або конкретному місці. Як правило, використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження є протиправним.

Географічне зазначення служить для позначення виробу, характерні риси якого є виключно або в основному наслідком географічного оточення, природного і (або) людського фактору. Вживання географічного зазначення є правомірним тільки для певного кола осіб і підприємств, розташованих у відповідному географічному районі, і тільки у зв'язку з конкретними виробами, що походять звідти.