201. Умови і підстави застосування речово правових і зобов’язально-правових способів захисту речових прав

Захист і охорона права власності є однією з найголовніших функцій держави. Держава забезпечує захист права усіх суб'єктів права власності (ст. 13 Конституції України). Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Ці положення основного закону щодо охорони права власності набули розвитку і втілення в Цивільному кодексі України. Головна мета цивільно-правового захисту - відновлення порушеного права, відновлення попереднього майнового стану особи, права якої було порушено. Захист права власності - це використання встановлених законом цивільно-правових способів захисту з метою усунення перешкод у здійсненні права власності. Держава гарантує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Питання витребування майна з чужого незаконного володіння не нове і було достатньо висвітлене в роботах цивілістів. Проте на етапі правозастосування виникає низка питань щодо його реалізації.

Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу, "власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню". Одним з таких способів захисту власності є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Цивільно-правові засоби захисту цивільних прав досить різні за своєю суттю, а також за умовами застосування. Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який йому надається, цивілісти виділяють такі цивільно-правові засоби: речові і зобов’язально-правові. Таким чином, під цивільно-правовим захистом права власності розуміється сукупність встановлених цивільним законодавством засобів, які застосовуються при порушенні цих прав і спрямовані на відновлення або захист майнових інтересів їх власників.

За своєю правовою природою речові засоби захисту права власності застосовуються при безпосередньому порушенні права власності, пов’язаному з протиправними діями третіх осіб, які виключають або істотно обмежують здійснення власником своєї правомочності. Реальний захист у такому разі буде спрямований на усунення самих перешкод у здійсненні права власності і не буде зв’язаний жодними конкретними зобов’язаннями між власником і порушником. Стаття 387 ЦК регламентує, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

202. Речово-правові позови

Речово-правові засоби захисту права власності спрямовані безпосередньо на захист ПВ як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації правомочностей власника - володіння, користування, розпорядження - відносно речі, що йому належать. До них відносяться: позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), позов власника про усунення перешкод, що заважають нормальному здійсненню ПВ (негаторний позов), позов про визнання ПВ. Віндикаційний позов це вимога неволодіючого власника чи особи, яка володіла майном на законних підставах (титульний володілець - ТВ), до фактичного володільця про повернення утримуваного ним майна. Право на віндикацію належить власникові або ТВ, який втратив фактичне володіння річчю. Відповідач - особа, яка фактично без належних підстав утримує майно. Предметом позову є вимога про повернення майна.

Підставою - обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна. Негаторний позов - це вимога власника чи ТВ, до третіх осіб, про усунення перешкод у здійсненні повноважень з користування та розпорядження. Позов можливий лише у разі, якщо власник чи ТВ і третя особа не перебувають у зобов'язальних відносинах щодо спірної речі, а також якщо здійснене правопорушення не призвело до припинення суб'єктивного *ПВ чи іншого речового права*. Позивач - власник чи ТВ. Відповідач - особа, яка своїми протиправними діями створює перешкоди, що заважають здійсненню *…*. Предметом позову є вимога позивача про усунення порушень, що не пов'язані із залишенням володіння, а спрямовані на перешкоджання у здійсненні користування чи розпорядження. Підставою позову є обставини, якими зумовлено право позивача на користування та розпорядження майном, а також підтверджується, що поведінка третьої особи створює перешкоди для здійснення цих повноважень.

Позов про визнання *…*- це вимога власника майна чи ТВ про визнання перед третіми особами факту належності позивачу *…* на оспорюване майно, що не поєднано з конкретною вимогою про повернення майна. Позивачем є власник чи ТВ індивідуально-визначеного майна, права на яке оспорює (не визнає) інша особа, і у разі втрати нею документа, який засвідчує її ПВ. Відповідачем буде особа, яка заявляє свої права, або та, що не заявляє своїправа, проте не визнає за власником чи ТВ цих прав. Предмет позову - констатація факту належності позивачеві певного речевого права на майно. Підстава - обставини, які підтверджують наявність у позивача відповідногоречового права.