199. Охорона та захист речових прав у цивільному праві

Охорона економічних відносин власності як матеріальної основи будь-якого суспільного ладу становить найважливіше завдання всякої правової системи. Така охорона здійснюється практично всіма галузями права. Публічно-правові галузі закріплюють загальні принципи регулювання відносин власності (Конституційне право), встановлюють різні міри відповідальності за протиправне посягання на чуже майно (адміністративне і кримінальне право) і визначають порядок їх застосування (процесуальне право). Це ж стосується і приватноправових галузей. Трудове право регулює, наприклад, матеріальну відповідальність працівників за заподіяну ними шкоду майну роботодавця, а сімейне право у відомому обсязі регламентує відносини приналежності майна подружжя.

Свої особливі форми охорони даних відносин передбачає і цивільне право. Але при охороні відносин власності різні норми і інститути цивільного права відіграють неоднакову роль. Одні з них охороняють відносини власності шляхом їх визнання, тим самим поширюючи на них захист цивільного закону. Наприклад, норми про відсутність обмежень кількості та вартості майна, що перебуває у приватній власності громадян і юридичних осіб, або норми про визнання власниками свого майна господарських товариств і товариств, раніше не відомих нашому законодавству. Інші правила забезпечують необхідні умови для реалізації речових прав і в цьому сенсі теж важливі для їх охорони. Наприклад, правила про державну реєстрацію прав на нерухомість. Треті встановлюють несприятливі наслідки для порушників речових прав, іншими словами безпосередньо захищають їх від протиправних посягань.

На цьому грунтується відмінність понять охорона прав і захист прав. [1] Цивільно-правова охорона права власності та інших речових прав здійснюється, за допомогою всіх цивільно-правових норм, що забезпечують нормальне і безперешкодний розвиток розглянутих відносин.

Цивільно-правовий захист права власності та інших речових прав - Більш вузьке поняття, вживане тільки до випадків їх порушення. Вона являє собою сукупність цивільно-правових способів, які застосовуються до порушників відносин, оформлюваних за допомогою речових прав.

Захист права власності та інших речових прав є складовою частиною більш широкого поняття захисту цивільних прав, а до числа цивільно-правових способів такого захисту можуть бути віднесені як спеціальні, так і загальні способи захисту цивільних прав. Зокрема, тут мова може йти про самозахист речових прав, про незастосування судом суперечить закону акту державного органу або органу місцевого самоврядування, що порушує речові права

200. Види цивільно-правових способів захисту речових прав

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

• визнання права (власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності - ст. 392 ЦК України);

• визнання правочину недійсним;

• припинення дії, яка порушує право (власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню - ст. 386 ЦК України);

• відновлення становища, яке існувало до порушення;

• примусове виконання обов’язку в натурі;

• зміна правовідношення;

• припинення правовідношення;

• відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди - ст. 393 ЦК).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільно-правові засоби захисту права власності можуть бути поділені на легітимовані (публічні) і самоврядні (приватні). Легітимовані (публічні) — це ті, що здійснюються на підставі припису закону за допомогою суду та інших державних органів, а самоврядні (приватні) — це ті, що здійснюються самими власниками без звернення до суду та інших державних органів — самозахист; захист на підставі норм, встановлених договором, тощо. Найбільше практичне значення мають легітимовані засоби захисту права власності. Вони поділяються на судові та адміністративні. Цивільно-правові легітимовані (судові) засоби захисту права власності у вітчизняній цивілістиці у свою чергу поділяють на 2 групи: речово-правові та зобов'язально-право и і .

Засоби захисту поділяються на речово-правові, зобов’язально-правові, спеціальні.

Речово-правові засоби захисту права власності спрямовані безпосередньо на захист права власності як абсолютного суб'єктивного права, забезпечення реалізації здійснення правомочностей власника (володіння, користування, розпорядження тощо) стосовно речі, що йому належить.

Речово-правові засоби:

• віндикаційний позов - позов власника про витребування речі з чужого незаконного володіння;

• негаторний позов - позов власника, спрямований на захист його права власності від порушень, що не пов’язані з позбавленням власника володіння річчю;

• позов про визнання права власності власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України);

• позов про виключення майна з опису;

• позов про виключення майна співвласника у разі виділу, поділу та продажу спільного майна.

Зобов'язально-правові засоби захисту права власності характеризуються тим, що спрямовані проти порушення прав власника певною особою. При цьому самої речі в натурі вже не існує або вона пошкоджена й існує потреба у відновленні її якості.

Зобов’язально-правові засоби (власник перебуває у зобов’язальних (договірних) стосунках з правопорушником):

• позови про витребування майна від особи, якій воно було передано у користування за договором;

• позови про відшкодування завданої власникові шкоди;

• позови про повернення майна, що придбане або збережене за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Спеціальні засоби:

• позови про визнання угоди недійсною;

• способи захисту права власності померлих осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими;

• способи захисту прав власників від неправомірного втручання державних органів.