Методи визначення груп крові

З періоду Ландштейна існуе надто проста методика визначення груп крові у людини з допомогою стандартних сироваток (часто застосовуться) або стандартних еритроцитів (приміняються рідко для спеціальних людей).

З 1988 року для визначення груп крові в замін стандартних сироваток Міністерством охорони здоров'я СРСР рекомендовано Цоліклони анти-А І анти-В.

Цими методами зобов'язані вільно володіти лікарі кожної професії, а також середній медичний персонал, оскільки помилка в даному випадку може закінчиться летальним результатом для хворого та тяжкими наслідками для лікаря (навіть судовою відповідальністю).

Стандартними ізогемаглютинуючими сироватками називаються сироватки, виготовлені із крові або деяких інших рідин людського організма (плацентарна кров, плазма, асцитична рідина), які мають певну конкретну групу і використовуються для визначення групи еритроцитів інших людей.

На практиці користуються стандартними сироватками груп 0(1), А(ІІ), В(ІІІ). Група АВ(ІУ) – контрольна.

Вимоги до стандартних сироваток:

- вона повинна бути строго специфічною;

- "- -."-. активною в титрі І:І6, і:32;

-"- , -."-. світлою І прозорою;

-."- -"- забезпечена від гниття добавленням борної каслоти (2 г на 100 мл,

або тимолу 0,04 на 100 мл.);

-"- мати паспортизацію (титр, номер серії, строки пригодності, група).

Безпосередньо перед розливанням в ампули на заводі сироватки підкрашують і визначають її титр. Забарвлення сироваток рекомендовано в 1931р. А Н. Філатовим: О(І) – прозора, підкрашена, на етикетці немає жодної кольорової полоски; А(ІІ) – синя (підкрашена метиленблау, трипанблау), на етикетці мається дві косі сині (голубі) полоски; В(ІІІ) – рожева, на етикетці є три косі рожеві полоски; АВ(ІУ) – жовта, на етикетці чотири жовті полоски.

Принцип визначення групи крові заключається в тому, що кров, яка досліджується, змішується в тарілці, чашці Петрі або предметному склі з завчасно приготовленими каплями сироватки відомої групи. Принципово для визначення групи крові досить двох сироваток групи А(ІІ) та В(ІІІ), які містять в собі відповідно аглютиніна  і . Для контролю по Інструкції використовується сироватка 0(1), яка має обидва аглютиніна -  і 

Якщо кров не дає аглютинації роздільно з сироватками, які мають аглютиніни  і , або ж з сироваткою, що містить одночасно обидва аглютиніна -  і , така кров немає жодного аглютиногена і таким чином, відноситься до групи О(І).

Якщо кров дає аглютинацію роздільно з сироватками, які мають аглютиніни  і , а також з сироваткою, що містить одночасно обидва аглютиніна -  і , така кров містить обидва еритроцитарних аглютиногена – А і В, значить, відноситься до групи АВ(ІУ).

Якщо кров не дає аглютинації з сироваткою, які мають аглютиніни , а дає аглютинацію із сироваткою, що містить аглютинін , або ж обидва одночасно -  і , то така кров має в собі аглютиноген – А, що аглютинується аглютиніном 1, таким чином, відноситься до групи А(ІІ).

Нарешті, кров, еритроцити якої не склеюються в стандартній сироватці, яка містить аглютинін , але аглютинується сироваткою, що містить аглютинін  або одночасно обидва аглютиніна -  і , така кров відноситься до групи В(ІІІ).

Взаємодія еритроцитів та сироватки всіх груп крові.

Еритроцити	СИРОВАТКА
	І-	ІІ-	ІІІ-	ІУ- -
0(І)	-	-	-	-
А(ІІ)	+	-	+	-
В(ІІІ)	+	+	-	-
АВ(ІУ)	+	+	+	-

В основі визначення групи крові лежить реакція ізогемаглютинації. В еритроцитах є аглютиноген А І В, в сироватці (плазмі) крові-аглютинін  і . ОднойменнІ аглютиніни і аглютиногени склеюються:

- ізогемаглютинація - це гемаглютинація одного виду

- гетероаглютинація - гемаглютинація різних видів

Нормальна сироватка ніколи не аглютинує еритроцитів своєї групи, а також ніколи еритроцити не аглютинуються своєю власною сироваткою.

Крім вищевказаних 4-х груп крові існують підгрупи А₁, А₂, А₃ та ін. Таким чином, з врахуванням додаткових факторів можна виділити біля 60 комбінацій взаємодії факторів еритроцитів та сироватки (груп І підгруп крові ).

В еритроцитах крові знайдено також фактори М і N, які не мають відповідних аглютинінів в сироватці. При повторних переливаннях крові ці антитіла можуть утворюватись і визивати аглютинацію. Це ще збільшує теоретично кількість груп крові.

Сучасні трансфузіологи нараховувть декілька тисяч груп крові тільки по еритроцитарним факторам (по А.П.Філатову - 7,776) і кілька сот - по властивостям сироваткового білка (по А.Н.Філатову – 576).

Однак, практичне значення мають 4 групи крові – 0 (І), А (ІІ), В (ІІІ), АВ (ІУ).

15 липня 1988 року була затверджена інструкція по застосуванню цоліклонів анти-А і анти-В діагностичних рідин визначення груп крові людини АВ0 (антитіла моноклональні анти-А і анти-В).

Визначення груп крові включає виявлення антигенів А і В в еритроцитах стандартними антитілами і виявлення аглютинінів  і  в сироватці або плазмі досліджуваної крові стандартними еритроцитами.

Антигени А і В визначають з допомогою цоліклонів анти-А і анти-В.

Цоліклони анти-А і анти-В є продуктом гібрідних клітин ліній, одержаних в наслідок злиття мишиних антитілостворюючих В лімфоцитів з клітинами мишиної мієломи.

Цоліклони анти-А і анти-В являють собою розведену асцитичну рідину мишей – носіїв відповідної гібридоми.

Враховуючи високу активність, досить застосовувати по одній серії реагентів анти-А і анти-В.

На планшет або пластинку цоліклони анти-А і анти-В наносять по одній великій краплі (0,1 мл) під відповідні написи: “анти-А” і “анти-В”. Порядом з каплями антитіл наносять кров по одній маленькій краплі, приблизно в 10 раз менше краплі антитіл (0,01 мл). Антитіла і кров змішують сухим шариком або скляною паличкою, покачуючи планшет або пластинку. Результат реакції наступає через 2-3 хв. і може бути позитивним або від”ємним. Позитивний результат виражається в аглютинації (склеюванні) еритроцитів в вигляді мілких червоних агрегатів, що зливаються і створюють крупні крупинки. При від”ємній реакції капля лишається рівномірно закрашеною в червоний колір, аглютинати в ній не виявляться.

Оцінка результатів реакції аглютинації з цоліклонами анти-А і анти-В представлена в слідуючій таблиці:

п/п	Реакція досліджуючих еритроцитів з цоліклонами		Реакція досліджуючої сироватки (плазми) із стандартними еритроцитами групи		Досліджувана кров належить до групи
	Анти-А	Анти-В	Анти-А	Анти - В
1. 2. 3. 4.	- + - +	- - + +	+ - + -	+ + - -	0(І) А(ІІ) В(ІІІ) АВ(ІУ)

1. Аглютинації немає (-) ні з цоліклонами анти-А, ні з цоліклоном анти-В. значить, досліджуючі еритроцити не мають антигенів А і В, кров належить до групи 0(І). Це підтверджується наявністю аглютинінів  і  досліджуваній сироватці (плазмі) по результатам позитивної реакції аглютинації із стандартними еритроцитами групи А(ІІ) і В(ІІІ).

2. Аглютинація (+) спостерігається тільки з цоліклоном анти-А. Значить, досліджуючі еритроцити містять тільки антиген А, кров належить до групи А(ІІ). Це підтверджується наявністю аглютиніна  в досліджуваній сироватці (плазмі) по результатам позитивної реакції аглютинації із стандартними еритроцитами групи В(ІІІ).

3. Аглютинація (+) спотерігається тільки з цоліклоном анти-В. Значить, досліджуючі еритроцити містять тільки антиген В, кров належить до групи В(ІІІ). Це підтверджується наявністю аглютиніна  в досліджуваній сироватці (плазмі) по результатам позитивної реакції аглютинації із стандартними еритроцитами групи А(ІІ).

4. Аглютинація (+) спостерігається як з цоліклоном анти-А, так і з цоліклоном анти-В. Значить досліджуючі еритроцити містять обидва антигена А і В, кров належить до групи АВ(ІУ). Це підтверджується відсутністю аглютинінів  і  в досліджувальній сироватці (плазмі) по результатам від”ємної реакції аглютинації із стандартними еритроцитами групи А(ІІ) і В(ІІІ).

Цоліклони анти-А і анти-В в вигляді рідини випускається в апмулах (флаконах) в яких крім реагента міститься також консервант (0,1 азид натрія) і відповідна краска.

Цоліклон анти-А (рожевого кольору) і анти-В (синього) випускаються в ампулах (флаконах) по 20, 50, 100 і 200 доз в вигляді порошку.

Срок збереження – 2 роки в холодильнику при температурі +2 - +8^оС.

Помилки при визначенні крові:

1 група помилок: аглютинація не визначається, хоча повинна бути;

2 група: видна аглютинація, якої не повинно бути.

Для виключення помилок необхідно:

1. правильне співвідношення каплі крові та сироватки (1:10).

2.Температура навколишнього середовища +14 +18 град. (“холодні” аглютинації).

3.Феномен псевдоаглютинації; якщо досліджувана кров інфікована, то еритроцити даної крові набувають властивості до неспецефічної аглютинації з любою сироваткою.

4.“Монетні стовпчики” – несправжня аглютинація. Добавити фізрозчин.

5.Панаглютинація – сироватка аглютинує всі еритроцити, в т.ч. і свої.

6.Аглютинат осідає на дно і його не видно ( треба покачувати тарілку).

7.Підсихає капля і створює несправжню аглютинацію (зернистість).

Регістрація крові: відмітка на титульній сторінці історії хвороби по двум серіям стандартних сироваток (або цоліклон анти-А і анти-В), дата і підпис лікаря.

В даний час дозволено переливати тільки одногрупну кров, сумісну по резус-фактору з проведенням всіх проб: резус-сумісність, біологічну сумісність (див.підручник).

Переливати різногрупну сумісну кров заборонено (!). В зв”язку з цим втратило силу правило Оттенберга, зникло поняття універсального донора та універсального реціпієнта.