17. Головні тенденції розвитку світової соціологічної думки на поч. Ххі ст.

Визначити головні тенденції р-ку соц.. спробував Е. Гідденс. З цього приводу він висуває «Дев’ять тез про майбутнє соціології». Він описує сучасний стан соціолог. науки й наголошує, що в ній досі можна помітити «пережитки минулого», тобто усталене переконання більшості соціологів у тому, що економічні фактори є найголовнішою рушійною силою світового поступу. Стосовно тез, то: 1.)в майбутньому варто відмовитись від економ. редукціонізму і визнати, що сучасність – це надзвичайно складне явище, в якому дедалі більшої ваги набирає чинник культури. надалі потрібно звільнитись від марксизму і оцінювати сучасність за рахунок поглибленого соціолог. аналізу культурних вимірів світу людини. 2. Дослідження суспільства не лише за допом. внутрішніх, але й зовнішніх аспектів та процесів. 3. Ретельне вивчення світової системи з такими ключовими аспектами, як зростаюча складність міжнародного розподілу праці, розподіл влади, міжнародний військовий порядок. 4. Розмивання традиційних меж між різними соціогуманітарними науками. Соц. тісніше взаємодіятиме із антропологією, історією, політичними науками. 5. Зростаюча участь соціології у формуванні соціальної політики та її активність у впровадженні реформ; соціолог і політик, чи державний діяч будуть співпрацювати у режимі діалогу. 6. Зростатиме роль соціальних рухів у р-ку сусп.., таких як екологічний, жіночий рух за мир, яке буде потребувати накопичення нових знань. 7. Взаємопов’язаність і тісніший зв’язок теорії і практики в соц.. 8. Уніфікація (синтез знань) теоретичної мови соц.. в умовах наявного нині плюралізму (множинності) теорій, ідей і концепцій. 9. Соціологія залишається предметом суперечок та дискусій. Постійну внутрішню дискусійність всередині соціології він вважає позитивним чинником , який допомагає цій науці розвиватись. З другого боку, соціологію й надалі будуть критикувати ззовні, особливо незадоволені результатами соц.. досл. люди, бо такі дані часто відкривають малоприємні істини.

18. Місце теорій постіндустріального суспільства в структурі соціологічного знання

Зборовський Г. Метапарадигмальная модель в теоретической социологии// СОЦИС. – 2008 - № 4 с. 3 – 15.

Метапарадигми умовно поділяються на два основні напрямки : прийняття чи заперечення класичної соціології. Незважаючи на це, всі вони кружляють довкола класичної соціології.

Класична Некласична

Неокласична Постнекласична

Посткласична

Парадигма аналізує соціальну реальність та інформацію про неї; об’єктом метапарадигми є парадигми і теорії взяті у взаємозв’язку між собою.

Теорії постіндустріального суспільства знаходяться в 3-й метапарадигмі в структурі посткласичної соціології після теорій індустріального суспільства і перед теоріями глобалізації. Де об’єктом є суспільство, як сфера інтеракції , комунікації, соціальних інститутів і солідарності. Предметом є нове системне трактування суспільства з позиції макросоціологічного аналізу.