2. Система Центрального банку Німеччини.

Німецький федеральний банк ("Бундесбанк") є спадкоємцем "Рейхсбанку", створеного в 1875 р.

Після розгрому фашистської Німеччини в радянській зоні закрито всі відділення Центрального банку, а в кожній землі ФРН створено Центральні банки (всього 11).

У 1948р. створено державний Банк німецьких земель, він працював тільки з банками земель, урядом та іноземними Центральними банками.

За законом у 1957р. Центральні банки злилися в єдиний Німецький федеральний банк (Дойче Бундесбанк).

Німецький федеральний банк (Дойче Бундесбанк)

Рада центральних банків земель

Правління Рада директорів

центральних банків земель

Центральні банки земель (9)

Філії і представництва центральних банків земель

У структуру Німецького федерального банку входять:

• Рада центральних банків земель – головний орган Німецького федерального банку, до компетенції якого входять: визначення грошово-кредитної політики; розмежування сфер впливу та координація діяльності Ради директорів і правління центральних банків земель.

• Рада директорів – центральний виконавчий орган Німецького федерального банку, що відповідає за виконання рішень Ради центральних банків земель. Вона здійснює ділове та адміністративне управління банками. До її компетенції віднесені питання операцій із кредитними інститутами, що виконують завдання федерального значення; валютні операції та операції на відкритому ринку.

• Правління центральних банків земель – складається з президентів та віце-президентів центральних банків.

• Центральні банки земель – здійснюють операції з місцевими органами влади, а також із кредитними установами в межах свого регіону.

З 1 січня 1999 р. Дойче Бундесбанк, виконуючи положення Маастрихтської угоди про створення Європейського валютного та економічного союзу та уніфікації інструментарію грошово-кредитного регулювання, передав значну частину своїх повноважень, особливо що стосується грошово-кредитної політики, спеціально створеному Європейському центральному банку, увійшовши до системи європейських центральних банків (ЄСЦБ).

3. Універсальні та спеціалізовані комерційні банки.

До універсальних банків Німеччини належать гросс-банки та регіональні банки. Гросс-банки – найбільші комерційні банки Німеччини. Серед них виділяються три найбільші банки — "Дойчебанк", "Дрезденбанк" і "Коммерцбанк". Усі банки є акціонерними товариствами, капітал яких широко розмішений як усередині країни, так і в міжнародному масштабі. Кожен із цих банків має від 200 до 300 тисяч акціонерів. За своїми капіталами гросс-банки входять до складу найпотужніших банків світу. Всі три банки мають розгалужену мережу філій (понад 4000), які охоплюють усю Німеччину.

Кожен гросс-банк очолює фінансово-промислову групу, яка виникла на основі його зрошування з промисловими концернами країни.

Регіональні банки — це приблизно 200 установ. Їх робота здійснюється на підставі законодавства про діяльність акціонерних товариств, акціонерних командитних товариств і товариств із обмеженою відповідальністю.

Тривалий час діяльність регіональних банків була обмежена одним районом чи галуззю, але сьогодні вона поширюється на всю територію Німеччини та за її межі.

До універсальних комерційних банків належать також філії іноземних банків.

Спеціалізовані КБ Німеччини:

Іпотечні банки становлять групу з тридцяти приватних банків, які спеціалізуються на кредитуванні земельних ділянок і модернізації об'єктів нерухомості. Ці банки надають довготермінові кредити також на фінансування житлового будівництва й модернізацію житлових будинків, для промислових і сільськогосподарських капіталовкладень, що гарантуються шляхом видачі заставних прав на земельні ділянки. Іншим видом діяльності цих установ є надання комунальних кредитів.

Поштовий банк —заснований на базі двох поштово-ощадних установ і чотирнадцяти поштових жиро-централей німецької федеральної пошти, він розпочав свою діяльність 1990 р.

Кооперативні центральні банки —через які здійснюються розрахункові операції між окремими кооперативними кредитними товариствами.

4. Небанківські кредитно-фінансові установи Німеччини.

Ощадні каси окрім прямих економічних функцій з акумуляції заощаджень і видачі кредитів під заставу виконують функції універсальних комерційних банків.

Жиро централі. Дванадцять жиро централей є центральними організаціями ощадних кас регіонів. Вони оперують коштами ощадних кас і здійснюють кредитні операції. Окрім традиційних завдань, жиро централі дедалі частіше беруть участь у фінансуванні великих промислових угод й угод зовнішньої торгівлі. За зобов'язаннями жиро централей несуть відповідальність відповідна федеральна земля, ощадні каси і їх регіональні союзи. Державний контроль за діяльністю жиро централей здійснюють відповідальні за це земельні міністерства.

Разом із жиро централями ощадні каси утворюють велику жиросистему в галузі операцій безготівкового розрахунку. За винятком декількох випадків, вони є установами громадського права, їхні гаранти — насамперед громади міст і районів. Сфера діяльності цих кредитних установ поширюється тільки на регіон їхнього гаранта.

Кредитні товариства. Близько трьох тисяч кооперативних кредитних товариств знаходяться в містах здебільшого під назвою "Фольксбанк", а в сільській місцевості — під назвою "Райфайзен-банк". Підставою для створення кооперативного кредитного сектора в Німеччині є ідея про фінансову допомогу шляхом самодопомоги. Сьогодні кооперативні кредитні товариства пропонують універсальний асортимент послуг, незважаючи на те, що їхня діяльність зосереджується на одержанні безстрокових і ощадних вкладів та на видачі короткотермінових і середньотермінових кредитів своїм членам.

Гарантійні кредитні об’єднання — це організації самодопомоги підприємств середнього рівня. Основне завдання цих установ, які існують із середини 50-х pp., полягає в наданні необхідних фінансових ресурсів дрібним і середнім підприємствам. Крім того, вони надають гарантії на випадок збитків для підприємств у сфері торгівлі й промисловості.

Ощадні будівельні каси — кредитно-фінансові установи, які спеціалізуються на фінансуванні будівництва житла. Головна перевага таких установ — низькі відсоткові ставки за кредитами.