3. Підготовка та підписання ліцензійної угоди.

Фірма, яка бажає придбати технологію по ліцензії, повинна вирішити три задачі:

• вибір необхідної технології

• оцінка вибраної технології (техніко-економічне обґрунтування)

• розробка ліцензійної угоди.

Для отримання конфіденційної інформації з фірмою-власником укладається попередня угода про секретність (найчастіше у вигляді опційної угоди), яка по винна чітко визначити межі використання інформації і захистити її від розголосу. Обережність партнерів при проведенні переговорів є наслідком особливого характеру їх взаємовідносин при передачі технологій (особливо при передачі "ноу-хау", які не мають патентного захисту). Покупець не завжди впевнений у повній готовності ліцензійного об'єкту, а продавець не хоче розкривати його сутність повністю.

У відповідності з опційною угодою ліцензіат за певну плату отримує право ознайомитись з "ноу-хау" і виконати всі необхідні з його точки зору випробування для прийняття остаточного рішення. Умови опційної угоди включають:

• обов'язки продавця (передати покупцю технічну документацію; за окрему плату поставити покупцю зразок продукції по ліцензії; при необхідності направити своїх спеціалістів на підприємство покупця для надання технічної допомоги).

• обов'язки покупця (використовувати технічну документацію, а також іншу інформацію, отриману від продавця, лише для цілей, передбачених опційною угодою, і зберігати конфіденційність на протязі кількох років; признати діючі патенти і не перешкоджати видачі патентів по заявкам, які відносяться до угоди, а також надавати допомогу третім особам у зв'язку з такими діями; у випадку відмови від придбання ліцензії до закінчення терміну опціону повернути продавцю технічну документацію, а також передати інформацію, на основі якої приймалось рішення.

Після підписання попередньої угоди про секретність покупцю передається інформація, яка необхідна для прийняття рішення про покупку, і готується повне техніко-економічне обґрунтування проекту з використанням вибраної технології.

Техніко-економічне обґрунтування складається у довільній формі і, звичайно, включає такі елементи: термін дії плану; технічні характеристики кінцевого продукту; прогнозування збуту; специфікації і наявність сировини, комунальних послуг, технічного персоналу; виробничі потужності; витрати на установку і обслуговування; капіталовкладення та оборотний капітал; плані фінансування; амортизація; виробничі витрати; потік готівки; повернення капіталовкладень.

Враховуючи нестабільність кон'юктури ринку, необхідно розглянути кілька можливих рівнів загрузки виробництва (наприклад, 50%, 70% і 100%), на основі чого визначається точка критичного об'єму виробництва.

4. Структура та зміст ліцензійного договору

1) сторони договору (визначаються сторони договору: ліцензіар - юридична або фізична особа, яка дає дозвіл на використання своїх прав; ліцензіат - юридична або фізична особа, яка отримує дозвіл на використання прав ліцензіара).

2) преамбула (вказується номер і дата видачі патенту, на основі якого здійснюється передача прав на використання; обумовлюється право власності на них ліцензіара і намір ліцензіата використати всі права по ліцензії; якщо угода базується на секреті підприємства, то підкреслюється право власності ліцензіара; якщо патент на винахід ще не отримано,

3) предмет та трактовка термінів угоди.

4) вид ліцензії (вказується вид ліцензії).

Використовують 3 види ліцензій:

проста ліцензія - ліцензія, при якій ліцезіар дозволяє ліцензіату використовувати винахід чи секрет, залишаючи за собою право продажі аналогічних ліцензій іншим фірмам і самому використовувати предмет ліцензії.

виключна ліцензія - ліцензія, при якій ліцензіар надає ліцензіату виключне право на використання винаходу чи секрету в межах обумовлених домовленостей і на певній території. Але ліцензіар має право на використання та продаж ліцензій іншим особам на інших умовах і поза визначеною територією. Даний вид ліцензій може супроводжуватися обмеженнями.

повна ліцензія - ліцензія, при якій ліцензіату надається виключне право на її використання на протязі певного терміну. На практиці продаж повної ліцензії означає продаж патенту, але ліцензіар залишає за собою титул власника патенту і може розірвати договір.

Вибір виду ліцензії залежить від об’єму ринку. На ринках невеликої ємності краще продавати виключну чи повну ліцензію. Це обумовлено тим, що наявність кількох ліцензіатів з простими ліцензіями створює підвищену конкуренцію, яка знижує ціни і в кінцевому результаті відображається на величині плати за ліцензію. Також виключну ліцензію бажано продавати на винахід з обмеженою сферою використання.

5) платежі (вказується вид ліцензійного платежу, його величина та валютно-фінансові умови, тобто валюта оплати, терміни здійснення платежів, банки, які здійснюють розрахунки, захисні оговори від валютного та фінансового ризиків).

Вартість ліцензії визначається, звичайно, наступними способами:

1. по затратах ліцензіара на розробку винаходу чи «ноу-хау» до стадії, на якій пропонується її продаж;

2. по мінімально допустимій ціні для ліцензіара;

3. по оцінці затрат покупця (ліцензіата) на розробку альтернативних рішень для досягнення тих же результатів;

4. аналогічно вартості раніше заключених ліцензійних угод на близькі по характеру винаходи і «ноу-хау».

Крім вище перечисленних способів у вартість ліцензії включають оплату додаткових послуг по взаємно узгодженим розцінкам.

Розрізняють такі форми ліцензійних платежів:

• одночасний (паушальний) платіж, при якому ліцензіат виплачує ліцензіару певну суму як ліцензійну винагороду; використовується у випадках передачі ліцензії при поставці обладнання, при продажі ліцензії маловідомій фірмі, при видачі ліцензії на базі секрету виробництва; може виконуватися одноразово і в кредит (50%-після підписання угоди+40%-після поставки обладнання+10%-після пуску обладнання); іноді вся паушальна сума розбивається по рокам;

• поступовий (роялті) платіж, при якому розмір платежу встановлюється у вигляді фіксованих ставок (в процентах) і виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу (щорічно, щоквартально). Вони визначаються різними способами: пропорційно вартості виробленої з використанням ліцензії продукції, з суми продаж ліцензованої продукції; як процент до ціни чи собівартості; пропорційно потужності запатентованого обладнання, об’єму спожитої сировини, вартості переробленої сировини і т.п.);

• участь у прибутках ліцензіара (означає відрахування на користь ліцензіата певної частини отриманого ліцензіатом прибутку; переважно ця доля коливається від 20 до 30% при виключній ліцензії і до 10% - при простій ліцензії;

• початковий платіж готівкою, який передбачає виплату певної суми у вигляді одноразового внеску чи по частинам на протязі обумовленого періоду після виконання певних умов (передання ліцензіаром документації, після вступлення в силу ліцензійної угоди і т.п.); використовується як доповнення до основної форми ліцензійної винагороди;

• передача цінних паперів (акцій, облігацій) використовується як самостійна форма платежу чи в комбінації з іншими; ліцензіар найчастіше отримує 5-20% акцій ліцензіата;

• передача технічної документації отримала поширення в японських компаніях і застосовується при взаємному обміні ліцензіями та в поєднанні з іншими формами ліцензійних платежів.

6) зобов’язання ліцензіара по угоді (в даному розділі перечислюються накладаємі на ліцензіара зобов’язання).

До найбільш використовуваних зобов’язань відносять такі:

1. зобов’язання по наданню технічної допомоги на протязі терміну дії угоди (визначаються об’єм, порядок і форми надання наукової та технічної допомоги);

2. відповідальність за новизну винаходу (ліцензіар надає гарантію того, що винахід не використовується іншими особами, які не мають на це права);

3. відповідальність за економічний ефект винаходу у межах, встановлених у договорі (цей ефект може визначатися шляхом вказання величини потужності, ККД та інші. предмету ліцензійної угоди);

4. відповідальність за стан передаваємих патентних прав і можливість їх використання;

5. зобов’язання по своєчасній оплаті патентних податків (в іншому випадку патент втрачає силу і ліцензіат має право розірвати договір);

6. зобов’язання по передачі всіх технологічних вдосконалень, які вносяться у винахід на протязі терміну дії ліцензійної угоди (передача може здійснюватись за певне відшкодування чи безкоштовно).

7) зобов’язання ліцензіата по угоді (в даному розділі перечислюються всі зобов’язання ліцензіата у зв’язку з використанням предмету угоди).

1. Звичайно, до зобов’язань ліцензіата відносять наступні:

2. зобов’язання по своєчасному здійсненню ліцензійних платежів (для забезпеченню платежу, ліцензіат повинен представити ліцензіару гарантію банку на обумовлений термін);

3. зобов’язання по використанню предмету ліцензійної угоди (для цього визначається дата початку виробництва продукції по ліцензії чи використання предмету ліцензії; якщо ліцензіат не дотримується термінів, то він втрачає свої права по угоді і ліцензіар має право перепродати її);

4. зобов’язання по дотриманню стандартів, передбачених технічною документацією (для забезпечення необхідних умов використання предмету ліцензії чи певної якості випускаємої продукції);

5. зобов’язання не випускати продукцію, яка б конкурувала з випускаємою по ліцензії (тому ліцензіат зобов’язаний вказувати на товарі назву фірми-ліцензіара);

6. зобов’язання по організації реклами;

7. зобов’язання по нововведення у винахід (ліцензіат не повинен вносити нововведення, переданий по ліцензії; іноді вноситься оговорка, яка дозволяє вносити зміни, при умові передачі інформації ліцензіару);

8. зобов’язання по дотриманню обмежень у відношенні виробництва ліцензуємого виробу (встановлюються обмеження щодо використання ліцензії, наприклад по потужності, сфер використання і т.п.), а також територіальних рамок дії ліцензії;

9. зобов’язання по інформуванню ліцензіара про порушення його патентних прав;

10. зобов’язання по оплаті всіх зборів, податків та інших витрат, пов’язаних з укладенням та виконанням ліцензійної угоди, з обміном валюти, переводом платежів.

8) термін та умови припинення дії ліцензійної угоди (встановлюються часові рамки дії угоди та перечислюються випадки, при виникненні яких угода втрачає силу без відшкодування збитків).