8

Тема: Адміністративні методи управління

1. Методи адміністративного менеджменту та їх класифікація. Організаційно-розпорядчі та адміністративно-розпорядчі методи. Накази, розпорядження, усні вказівки.

2. Регламентація управління та види регламентів.

3. Раціоналізація, демократизація та економізація адміністративних методів управління

1

Організаційно-розпорядчі методи управління – це специфічні способи і прийоми, за допомогою яких працівники апарату управління впливають на підлеглих, базуючись на відносинах влади і підлеглості.

При цьому основну роль виконує адміністративна влада, якій належать владні повноваження керівників в ієрархічній системі. Влада дає змогу командувати (керувати) або давати розпорядження підлеглим і вимагати від них звіту про ті дії, які вони здійснили для виконання розпоряджень.

Особливості методів: має місце прямий вплив; будь-яке рішення носить директивний характер; мають завжди конкретного адресата;

Ці методи поділяються на 3 групи:

• методи організаційного впливу;

• методи оперативного розпорядництва;

• методи дисциплінарного впливу.

1. Організаційний вплив на об'єкт управління пов'язаний з удосконаленням управлінських систем, визначенням меж діяльності органів управління та їх компетенції тощо. Його здійснюють у формі організаційного проектування, регламентування, нормування та інструктування.

А) Організаційне регламентування ґрунтується на використанні норм права і правил, додержання яких обов'язкове як для господарських керівників, так і для всіх працюючих. Це жорсткий тип організаційного впливу, який передбачає додержання конкретних показників законодавчих положень, статутів підприємств, правил внутрішнього розпорядку та інших регламентуючих документів. Регламентування як метод здійснення впливу має свої недоліки. Широке його застосування призводить до втручання в діяльність структурних підрозділів, бю­рократизму та інших негативних явищ.

Б) Вплив на систему, якою управляють, за допомогою організаційного нормування реалізується через встановлення нормативів, які уточнюють межі будь-якої діяльності, параметри технічних, технологічних і економічних процесів на підприємствах. До технічних нормативів належать періодичність технічних обслуговувань і міжремонтних строків роботи; до технологічних нормативів — строки проведення робіт, норми проведення робіт; до організаційно-економічних нормативів — нормативи чисельності управлінського персоналу, правила внутрішнього розпорядку, положення про оплату праці, нормативи власних оборотних коштів, норми витрат засобів на поточний ремонт і технічне обслуговування тракторів та іншої сільськогосподарської техніки.

В) Організаційно-методичне інструктування — також ефективний засіб організаційного впливу на трудові колективи або на окремого працівника. За допомогою методичних вказівок, розробок, інструкцій роз'яснюється закон або інший нормативний акт, встановлюються правила, що регулюють організаційні і спеціальні сторони діяльності підприємства, його підрозділів і службових осіб, визначається порядок виконання будь-яких робіт, використання технічних засобів, впровадження нових методів організації, оплати праці тощо. Найгнучкіший спосіб організаційного впли­ву, який передбачає роз'яснення, ознайомлення (з умовами роботи, завданнями й обов'язками працівників) та консультування щодо виконання тих чи інших дій.

2. Оперативне розпорядництво. На відміну від організаційного впливу методи розпорядчого впливу відображують динаміку процесу управління і спрямовані на регулювання виробництва та усунення збоїв і перешкод, що виникають у роботі. Їх здійснюють шляхом прийняття адміністративно-управлінських актів керівником або колегіальним органом, проведенням спеціальних організаційних заходів (засідань, диспетчерських нарад, планерок тощо).

Розпорядчий вплив реалізується у формі директиви, наказу, постанови, розпорядження, вказівки, (письмово чи усно), резолюції. За допомогою цього впливу здійснюють цільове налагодження системи, запобігають її відхиленню від заданої програми, забезпечують переведення системи з одного стану в інший, гармонізують окремі елементи системи і реалізують впливи на різні параметри систем управління.

Директива. На відміну від постанови чи рішення, інструментів прямої дії, директива запроваджується через національне законодавство. Вона зобов'язує у певний термін вжити заходів, спрямованих на досягнення визначених у ній цілей. Директиви — підпорядкований інструмент, вони повинні відображувати положення договорів.

Накази - це форма розпорядчого впливу на хід подій в процесі управління організацією на правах єдиноначальності. Це письмова вимога керівника до підлеглих виконати визначене завдання. Наказ є основним документом і видається тільки на рівні підприємства першими керівниками або їх заступниками і є обов’язковими для виконання всіма працівниками.

Постанови - виробляються колегіально і є обов’язковими для виконання тими, кого вони безпосередньо стосуються. Це форма розпорядчого впливу на хід подій у процесі управління колегіального органу. Постанови видають­ся Урядом України, Державними комітетами, місцевими дер­жавними адміністраціями, радами місцевого самоврядування, комісіями та ін.

Постановою є також прикінцева частина протоколу засідан­ня колегіального органу (зборів, правління, президії та ін.). Ці постанови вводяться у протокол або додаються до нього. При необхідності можуть оформлятись як витяги із протоколу. Текст постанови складається із констатаційної та розпорядчої частин.

У констатаційній частині фіксуються мотиви дій, які перед­бачені постановою, дається посилання на розпорядчий документ вищого органу управління як основа для видання постанови.

Розпорядча частина починається із найменування колегіаль­ного органу і слова "постановляє", яке пишеться великими літе­рами. Наступний текст викладається у владній наказовій формі (кому, що і коли робити).

Р озпорядження – це документ, який видається посадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.

Розпорядження складають, як правило, підзаконні акти двох типів:

• загального характеру — тривалої дії (видаються Президентом, Кабінетом Міністрів та іншими органами виконавчої влади для виконання указів Президента, законів і рішень Верховної Ради);

• окремого характеру — стосуються конкретного вузького питання (видаються, як правило, в установах та на підприємствах їх керівниками та заступниками для вирішення оперативних завдань).

Розпорядження мають однаковий із наказами правовий статус, але замість слова «Наказую» вживаються слова «Вимагаю», «Доручаю», «Пропоную», «Забезпечити» тощо. Використовується головними та галузевими спеціалістами.

Вказівка - це розпорядчий документ керівників єди­ноначальних органів державного управління переваж­но інформаційно-методичного характеру, пов’язаний із виконанням наказів, інструкцій та інших актів ви­щих органів управління. Текст побудований також з констатаційної та розпорядчої частин.

Вказівки видають при оформленні відряджень, ви­рішенні поточних організаційних питань, доведенні до виконавців нормативних положень. Використовуються передусім керівниками первинних підрозділів виробничих колективу.

Резолюція – це документ, який фіксує ухвалу, постанову, прийняту з’їздом, зборами, конференцією тощо в результаті обговорення поставлених питань. Це напис на документі, зроблений керівником установи, що містить вказівки щодо виконання документа

Розпорядчий вплив працівники апарату управління використовують залежно від посади і місця, яке вони посідають в структурі управління.

Правила розпорядницької діяльності керівника:

- розпорядження повинні бути обґрунтовані;

- розпорядження повинні бути короткими, конкретними і зрозумілими;

- повинні мати адресата;

- розпорядження повинні доводитись тільки безпосереднім підлеглим;